- Це — авторська версія тексту українською.
Русский оригинал можно прочитать здесь.
З початком повномасштабної війни у зооволонтерів з’явилось дуже багато роботи. Випадків надзвичайних та небезпечних ситуацій з тваринами чимало — поранені, тяжко травмовані тварини, що впали у підвал під час обстрілів...
Пару тижнів тому «Команді порятунку» надійшла інформація про тварин, які знаходяться у Бахмуті. Окупанти намагаються взяти місто вже більше 6 місяців. І зараз навколо нього йдуть надзвичайно важкі бої, постійними обстрілами воно майже зруйноване.
«Навіть за людьми евакуаційні туди групи їздять рідко. Місця у евакуаційних автобусах не вистачає, людей фактично везуть покотом. Взяти речі, тварин немає можливості. Тварин неможливо евакуювати звідти взагалі ніяк. Ми вирішили зробити таку пробну місію, спробувати туди проникнути, подивитися, наскільки це можливо — вивезти тварин. По суті, це була перша місія команди з евакуації тварин з гарячої точки. Виявилося, що це можливо, і це можна і треба продовжувати», — розповідає Михайло.
Група з 4 волонтерів виїхала з Києва, від місцевих волонтерів у Бахмуті вони отримали списки адрес, за якими потрібна допомога тваринам. Частину списків надіслали у Facebook на сторінку «Команди» або у особисті повідомлення: «В основному повідомлення були — або повністю зруйнований будинок, колись житловий квартал, де не залишилося взагалі людей і там залишилася якась кількість тепер безпритульних тварин, які голодують, яким нікуди подітися. Або
люди виїхали, а їх тварина залишилася, її треба допомогти вивезти, і ці люди її потім заберуть. Або люди ще не виїхали і не можуть виїхати, тому що з тваринами їх не беруть, а вони відповідальні господарі, і тварин своїх не кидають, і посилають тварину на евакуацію поперед себе».
Дорога до Бахмуту виявляється важкою: «Крижаний дощ, асфальт покритий товстим слизьким шаром. Тут дороги чистити нікому. Хіба що гусенична техніка пройде, проломить кригу. А в коліс зчеплення з дорогою немає зовсім. Цивільного транспорту немає. Їздять військові, іноді медики. Машини заносить. Усі допомагають одне одному, витягають тих, хто застряг. Навколо — руїни, повністю знищені села, на узбіччі подекуди стоять розбиті машини й танки».
У Бахмуті єдине місце, де є зв'язок, світло та інтернет — «Пункт незламності». Там тепло, і є їжа, яку привозять волонтери. «Ми доставили корм для тварин, люди були дуже раді. Приїжджаємо, до нас підходить жінка, дуже просить вивезти її песика. Тому що вони в черзі на евакуацію, і
волонтери, що займаються вивозом людей, кажуть, що собаку не візьмуть. Кота візьмуть, а собаку — ні.
Ми їдемо до того підвалу, де вона живе, підвал багатоквартирного будинку, але люди живуть тільки у підвалах... Намагаємось забрати собаку, а той злякався вибуху, забилась у підвал назад, ми їх ловимо…»
Собака зараз у притулку, чекає на власницю. Новин від тієї поки немає.
Бувають випадки, коли господарі вже виїхали і просять забрати їхню тварину: «Звернулися люди — в Бахмуті, у провулку Східний, сидить у вольєрі їхня вівчарка. Її якийсь час годував сусід. А тепер потрібно поїхати та подивитися. Поїхали. Дійсно — сидить голодна вівчарка у вольєрі. Відкрили вольєр, вівчарку забрали. Господарі чекали на неї у Києві. А позавчора зателефонувала та жінка, і сказала, що
наступного дня, як ми собаку вивезли, у будинок прилетів снаряд і від вольєра нічого не залишилося. Ми встигли вчасно».
Собака зараз із господарями.
Бомбардування у Бахмуті практично не припиняється: «Заїжджаєш у місто, весь час канонада артилерійська. Стріляють наші, стріляють вороги. Якісь 5-10 хвилин затишшя і все поновлюється. Це постійний гуркіт. Як під час грози постійно грім гримить, так і там. В темряві ще й спалахи. На вулиці зрідка людину зустрінеш. Можна пів дня проїздити і не зустріти людей на вулицях».
По всьому Бахмуту немає світла, немає тепла, немає мобільного зв'язку. Не працюють ніякі соціальні служби. Немає лікарів, лікарень, поліції, тільки військові та волонтери. Багато будинків — як приватних, так і багатоповерхових — повністю розбиті та непридатні для життя. Але навіть у цього жаху є градації: «Бахмут умовно можна поділити на три зони — відносно спокійна, де можна майже безпечно знаходитися, там навіть люди ще в будинках живуть, а не в погребах. Друга зона — біля центру, де багатоквартирні будинки в основному зруйновані, люди ховаються у підвалах та на перших поверхах, забивши вікна, поставивши буржуйки та вивівши труби через вікна. А третя — район Забахмутка, його з’єднує з рештою міста переправа через річку, але вона нестабільна, то є, то немає. У тій частині міста йдуть вуличні бої».
Було два випадки, коли люди відмовились евакуюватися, поки не заберуть їхніх котів. Телефонувала ще жінка, їй конче необхідно вивезти з Бахмута вівчарку: «Її чоловік відмовляється евакуюватися, поки собаку не врятують. Вівчарку важко достатньо вивезти, вона пів автівки займає», — розповідає Михайло.
У зруйнованих кварталах в Бахмуті блукає безліч безпритульних тварин: «Підійшли до одного зруйнованого будинку, покликали — одразу десяток котів вибігли. Ми їх усіх забрали, звісно. І хтозна, скільки там таких будинків. Там треба методично прочісували руїни, забирати, тих, хто живий. Там повністю зруйнований квартал, там жодного цілого будинку немає.
Ні води, ні їжі немає, остови стоять від будинків. І тварини — різні, дуже голодні, знесилені, але всі абсолютно ручні, домашні. Як вони виживають на спустошеній вулиці, на руїнах — невідомо».
Під час поїздки іноді дуже хотілося забрати й людей. Особливо вразила така зустріч — жінка з маленькою дочкою, яка категорично відмовляється виїхати з Бахмута: «Евакуація населення — це окрема історія. Дуже багато людей чекають до останнього, коли вже майже ніякий евакуаційний транспорт не може їх забрати через занадто високий ризик. Ця жінка ще чогось чекає, і ніхто не має повноважень примусово їх вивезти».
Жінка віддала на евакуацію свою собаку, попросила прилаштувати у хороші руки. «Пес Джек, дуже любить дітей...» Джек зараз у Києві. А жінка з дочкою залишилася, доля її невідома — зв'язку немає.
Усього за поїздку волонтери «Команди порятунку» вивезли з Бахмута до Києва 38 тварин. Наступний «рейс» залежить, передусім, від положення на фронті. Воно нестабільне: то загострення боїв, то деяке затишшя. Крім того, «Команді» потрібен додатковий мікроавтобус: «Ми відкрили збір коштів щоб придбати додатковий експедиційний бус, як тільки купимо, зможемо знову поїхати».
«З тваринами — ми мало що змогли. Це дуже мало, те, що ми зробили, це тисячна частка того, що можна зробити», — говорить Михайло.
