Це — переклад короткої версії інтерв'ю на українську.
Оригинал на русском можно прочитать здесь.
Відео повної розмови російською тут.
«Мені здавалося завжди, що я дуже міцна людина, дуже сильна. Але війна мене зламала. І мені знадобилося півроку, щоб прийти до тями і знову повірити в себе. (…) Якоїсь миті я подумала, що я як артист більше нікому не буду потрібна. Я втратила зовсім ґрунт під ногами. І від болю прямо хотілося вмерти».
За словами співачки, впоратися з цим станом їм допомогли антидепресанти, близькі люди, підтримка фанатів, а ще допомога тим, хто цього потребував.
«З перших днів війни я включилася активно в те, щоб вивозити сім'ї з України та допомагати. Ми вивезли з командою близько ста сімей у перший місяць (…) Для того, щоб якось відволіктись від усього, що відбувається, я просто включилася в цей процес і зрозуміла, що це дуже важливо і потрібно, і
я хотіла відчувати себе потрібною та корисною».
Однак, допомагаючи іншим, Світлана не могла допомогти рідним, які перебували в окупованому на той час Ірпені Київської області, і це, за її словами, було найскладнішим. На щастя, їм все ж таки вдалося евакуюватися.
За словами співачки, війна змінила абсолютно все у її житті.
«З мого життя пішли псевдо друзі. У ній залишилася лише моя сім'я, мої рідні та близькі люди, моя команда, яка була зі мною з початку моєї творчої діяльності 15 років тому. (…) Ті завдання, які я ставила перед собою спочатку:
кар'єра, прагнення бути номер один, прагнення досягати нових вершин, нових успіхів — це все втратило цінність».
Війна вплинула і на творчість Світлани. Тепер вона створює «музику не просто розважального характеру, як це було до війни, а музику, яка наповнює людей, робить їх глибшими, музику з досить, на мій погляд, пронизливими та глибокими текстами».
У Ризі, де тепер живе співачка, вона почувається як удома. Перший концерт у латвійській столиці, за її словами, був дуже важливим.
«Для мене це було просто ключовим моментом, бо я не розуміла, хто ці люди, які прийдуть на мій концерт сьогодні. Я знала, що чітко викладаю свою позицію, що в мене немає напівтонів. Я розуміла, що в мене відсіялася велика кількість аудиторії, яка за війну.
Коли я приїхала на концерт і побачила, що людям не видно кінця — так багато було їх — я зрозуміла, що така сильна підтримка на нашій стороні, на боці моєї країни, на моїй стороні, як артиста, як людини, яка висловлює свою позицію.
І з того моменту я відчула багато сил».
За словами Світлани, війна навчила її жити сьогоднішнім днем.
«Ми маємо проживати кожен день як останній. Ми повинні багато радіти, відчувати щастя, проводити багато часу зі своєю сім'єю, дітьми, рідними та близькими».
