Українці у пошуку роботи. А кому ми потрібні?

Робота в Латвії є і пропозицій багато. Я постійно переглядаю найбільші ресурси — Державна служба зайнятості (NVA), CV.lv, Visidarbi.lv, SS.com, відвідував ярмарки вакансій та можу це особисто підтвердити. Але перший мій вдалий досвід пошуку роботи в Ризі приніс очікуваний результат через три місяці та сорок розісланих резюме. Я, як мені здається, людина тверезомисляча, тому розумів, що мені як кандидату треба пройти через такі «фільтри» як мова, вік, спеціалізація.

● Це — авторська версія тексту українською.
Авторскую русскую версию текста можно прочитать тут.
Tulkojums latviski pieejams šeit.

Пропрацював на першому місці півроку, звільнився, підстави були різні, але я найманий робітник, тож до роботодавця претензій не маю. Окрім однієї і не тільки в цьому випадку (на наступному місці роботи все повторилося): затримка розрахунку після звільнення на кілька місяців. Мені особисто та моїй колезі-землячці допомогли юристи громадських організацій Gribu palīdzēt bēgļiem та Patvērums “Drošā māja”, і дуже добре, що у нас були трудові договори.

Наскільки я знаю, наш випадок далеко не поодинокий.

Куди б не влаштувалися українці, а найчастіше це малий та середній бізнес,

треба бути дуже пильними під час підписання трудового контракту. І нарікати на погане знання мови не треба, майже всі з нас пройшли мінімальні мовні курси, існують інтернет-перекладачі, а якщо є сумніви, краще звернутися до консультантів при громадських організаціях, які спеціалізуються на допомозі громадянам третіх країн. Ну, а

про «зайнятість» без угоди навіть не говоритиму, шахраї національності не мають.

Утім, історія з затримкою виплати мала один плюс: вона стала повчальною. Я гадаю, що курси з інтеграції було б непогано доповнити знайомством із взаємовідносинами між працівником і роботодавцем у Латвії та роздавати відповідну брошуру щодо типових трудових суперечок. Куди і як звертатися, яким має бути стандартний договір, форма заяви до різних інстанцій, етапи розгляду спірки, особиста відповідальність. Тепер я знаю про трудову інспекцію (якої, за враженням, що склалося в мене, роботодавець не дуже побоюється), позови до суду, безкоштовну юридичну допомогу.

Загалом за даними Служби державних доходів працевлаштувалося в Латвії 35% працездатних українських біженців або близько дев'яти тисяч осіб. Чи багато це чи мало? З позиції статистики, звичайно, мало. Тоді виникає таке запитання, у чому корінь?

Чому українці, яким життєво необхідно заробляти, що відрізняються працьовитістю та відповідальністю, не влаштовуються у Латвії на роботу?

Адже, як це не банально, гроші потрібні, щоб їсти, одягатися, винаймати квартиру, купувати речі дітям, а іноді й у кафе сходити.

Ось кілька варіантів відповіді, підтверджених особистими спостереженнями.

«Дистанційка». Знаю логістів та бухгалтерів, які продовжують співпрацювати з українськими та міжнародними компаніями. Найчастіше оплата у них відрядна, тому, наприклад, нещодавнє блокування українсько-польського кордону досить болісно позначилося на їхніх доходах. Або ті самі IT розробники, дизайнери, фахівці з SMM та інших цифрових послуг. Вони

взагалі не прив'язані до країни перебування, ні мовою, ні географією.

Ще одна категорія — люди отримують статок з активів, що залишилися в Україні: бізнес, оренда нерухомості, допомога рідних. Податки вони швидше за все платять не в Латвії, але зароблені гроші витрачають тут, що, безумовно, йде на користь латвійській економіці.

Хто досить швидко знайшов роботу в Латвії, то це медичні працівники: лікарі, медсестри, лаборанти, а держава таким чином закрила певний дефіцит кадрів у країні. Аптеки, оптові торговці лікарськими засобами та медичні установи можуть приймати на роботу лікарів, фармацевтів з України, якщо вони здатні забезпечити їм необхідну комунікацію для здійснення професійної діяльності (наприклад, за допомогою перекладача), як передбачено Законом про підтримку громадянського населення України.

Знайшли собі застосування українки-фахівці з «індустрії краси»: зачіски, фарбування, манікюр, педикюр (я навіть сказав би, що вони додали нові певні тенденції в цю сферу),

а також водії таксі та комерційного транспорту.

Що ж решта — економісти, юристи, інженери, музиканти? Через спроби та помилки намагаються пристосуватися до місцевого ринку праці. Окрім уже перерахованих ресурсів вакансій, є, наприклад, телеграм-канал «Робота біженцям у Латвії». Якщо не пощастило бути айтішником, то будь ласка, ось прямо тут, у каналі, пропонується низькокваліфікована робота на деревообробних, рибних, м'ясних, будівельних та інших підприємствах, помічниками на кухні, в готелях...

Розцінки низькі, праця важка, але — в наявності.

Іноді проскакують у каналі шахрайські оголошення зі швидкого збагачення, але їх бігцем видаляють адміни. А хто таки спромігся пійматись на гачок, то «Дурнів не сіють, не орють, а вони самі народяться».

«На латвійському ринку праці посилюється дефіцит професіоналів вищої кваліфікації з комп'ютерних наук та комунікацій, інженерів, тих, що мають середню професійну освіту», — йдеться у доповіді, підготовленій Мінекономіки Латвії. Але досвідченим та висококваліфікованим інженерам та технологам з України важко знайти роботу за спеціальністю. Проблеми зрозумілі: мова, термінологія, підтвердження диплома та кваліфікації.

Моя знайома Лана десять років працювала на одному з великих водоканалів України, інженер водопостачання. Зараз посилено вчить мову і дуже хотіла б знову працювати у цій галузі. Але, приміром, Ризький водоканал приймає на роботу з рівнем мови С1, як й інші ресурсні організації. Чи вистачить у неї завзятості, часу, а головне, фінансових можливостей досягти своєї мети?

Можливо, таких фахівців треба відбирати та окремо прискорено навчати? Якщо, звичайно, вони насправді потрібні економіці Латвії.

За оцінками фахівців для пожвавлення економіки країни на сьогоднішній день необхідно сто тисяч робочих рук. Щороку завозиться дедалі більше заробітчан, переважно з Індії та Узбекистану. І, напевно, близько двадцяти тисяч працездатних українців не зможуть принципово змінити ситуацію в Латвії.

Але бути повноцінно представленими на ринку праці через схожу цивілізаційну складову, високу кваліфікацію, менталітет, культуру праці — безперечно.

Заметили ошибку? Сообщите нам о ней!

Пожалуйста, выделите в тексте соответствующий фрагмент и нажмите Ctrl+Enter.

Пожалуйста, выделите в тексте соответствующий фрагмент и нажмите Сообщить об ошибке.

По теме

Еще видео

Еще

Самое важное

Еще