Це — версія матеріалу українською.
Версия на русском — здесь.
У просторі Civita Nova концертної зали Lielais dzintars півколом розташувалися «мольберти», картини на них поки що закриті прапорами різних держав — тих, які особливо дорогі автору, яким він готовий дякувати нескінченно за допомогу Україні. Автор пізніше відкриє всі картини та розповість про кожну.
20 прапорів. 20 картин. 20 історій трагедії та героїчного протистояння українців російським агресорам. 20 місяців війни...
«Три балтійські країни – Латвія, Литва та Естонія – такі маленькі, але надають таку велику допомогу та підтримку Україні. Я за це дуже вдячний, низький уклін», — каже Володимир і схиляється у поясному поклоні. І просить мера Лієпаї Гунара Ансиньша разом із ним відкрити першу картину. На ній зображено знаменитого генерала Залужного.
«Ця картина виходить за межі виставки. Це подарунок нашому пану генералу, сподіваюся скоро вручити», – каже автор.
Володимир допомагає співгромадянам з першого дня війни — переправляє жінок та дітей за кордон, возить гуманітарну допомогу мирним жителям та боєприпаси на передову, допомагає пораненим у шпиталях, збирає пожертви.
Каже, що головне, чому він усе це затіяв — діти, які загинули під час війни.
Їм присвячений стенд із криваво-червоними цифрами 503. Але це вже застарілі дані... Під кожною картиною — свічки. Це, як каже автор, душі вбитих дітей, які ніколи не стануть дорослими. Про це він і хоче постійно нагадувати і українцям, і людям усього світу.
«У мене серце обливається кров'ю, коли мені потрібно змінювати ці цифри», - каже автор.
Його картини — це авторська розробка, вони зроблені в піксельній техніці, як військова форма. Кожен піксель – дерев'яний кубик. Їхня висота відрізняється, на картини треба дивитися здалеку, тоді зображення проявляється. Матеріалом є дерево ящиків від снарядів, патронів, ракет. Те, чим вбивають українців. Є ще й табуретки із російських танків. Одна картина — приблизно півтори тисячі кубиків. Матеріал Володимир привозить з усіх куточків України, де «відзначився» агресор.
«Усі знають, що 3D – це об'ємна картина. А четверта буква D – це душа, українська душа, яку я вкладав у ці картини. Намагався, принаймні. Сподіваюся, глядачі побачать цю душу…», – каже автор.
Про те, що зображено на картинах, Володимир Лапшов докладно розповів на відкритті першої виставки у рідній Вінниці. Остання за часом картина – Каховська ГЕС. Порятунок тварин.
А потім розпочалася екскурсія виставкою. Обличчя військових. Медиків. Простих людей. Каховка. Маріуполь. Буча, Ізюм, Вінниця. Великі піксельні копії фотографій війни, що обійшли весь світ… У самому фіналі, говорячи про своїх рідних на фронті, Володимир насилу стримав сльози.
Пізніше він поділився із журналістами планами другої виставки. Це буде Ukrainian time, обличчя з обкладинок знаменитого журналу, зображення тих людей, які помітно вплинули на хід війни. Політиків. Військових. Жертв.
З нинішньою виставкою Володимир уже встиг побувати у Ризі, Таллінні, Гельсінкі, вчора був у Лієпаї, сьогодні — у Паневежисі.
Лієпайську виставку організовано товариством Tabitas sirds у співпраці з організацією «Подільська громада».
