- Це — переклад тексту українською.
Русский оригинал можно прочитать здесь.
…Вечір неділі. Біля лієпайського концертного залу Lielais dzintars стоїть автобус. Порожній. Водій на когось чекає. Неподалік — машина з українськими номерами. Зрештою з'являється інший автобус, з нього висипає веселий гурт людей. Розбирають сумки із багажного відділення. Частина пересідає в автобус, що чекає. Це — ризькі учасники літнього табору, зараз поїдуть додому. Решта — теж рижани, але зі своїм транспортом, або місцеві, лієпайчани. Насилу вдається перехопити пару українських сімей.
«Ми в Лієпаї живемо, свої вже тут практично, у табір із синами їздили, хлопчикам 16 та 14 років. Побачили оголошення, що можна поїхати з наметами, а ми таке любимо. Сподобалось? Усе! І сама організація, і наповнення — усього було дуже багато, і все було максимально комфортно. Ідея дуже хороша — саме разом із латиськими сім'ями провести час. Чим більше ми спілкуємося з латишами, тим більше ми вчимо мову, і спілкування нам це дуже подобається. Дуже всі добрі люди, з розумінням, з дуже великими серцями…», — каже Світлана і, підхопивши сумки, з хлопчиками поспішає до машини знайомих.
«Ми з 12-річним сином їздили, живемо у Ризі з березня минулого року. Тож уже давно почали говорити “у нас у Латвії”. Побачила оголошення у групі в Telegram і одразу ж подала заявку. Дуже зраділа, коли мені зателефонували та сказали, що ми попадаємо. Дуже сподобалось! І організація, і місце, і з погодою дуже пощастило. Намети ми поставили в коло, тобто жили разом. Було веселе знайомство, на відкритті — багаття та пісні під гітару. Нам слова пісень заздалегідь латиською роздали, ми ж читати вже навчилися, тож старалися, підспівували. Наступного ранку були різні майстер-класи та заходи. Лазня — ми робили віники та скраби. Хтось картини малював. Потім повезли дітей на пінну вечірку до Ніци, на свято у парку. Діти — у захваті! На другий день також були пісні біля багаття, причому різні виконавці приїжджали. Діти на вогні сосиски та зефір смажили. А ще човни на ставку... У неділю вранці почалася шалена злива, це теж нас згуртувало... А потім нам влаштували екскурсію по краю, в дуже гарні місця — в Бернати, і до моря теж прогулялися.
Дуже хороша ідея — ось так бути разом. Адже ми розуміємо один одного»,
— розповідає Вікторія.
Товариство Patvērums “Drošā māja“ («Притулок “Надійний дім”) фактично з самого початку повномасштабної війни стало допомагати біженцям з України, які опинилися в Латвії. І в Лієпаї регулярно проводяться різноманітні заходи, у тому числі й інтеграційні. Так, є проект допомоги та різнопланової підтримки для жінок, влаштовуються зустрічі.
«Коли писала проект, то подумала — ми проводимо консультації, дбаємо про курси латиської — це, звичайно, дуже важливо, але якось дуже офіційно.
Хотілося ту ж інтеграцію зробити веселішою та більш цікавою.
Загалом вийшов проект, розрахований на два роки, це початок. Далі — Skolas soma (“Шкільна сумка”) для першокласників з українських сімей із різними матеріалами з освоєння латиської мови. З вересня у Ризі та Лієпаї будуть групи підтримки жінок. І ще багато різного, орієнтованого і на дітей, і на дорослих. Наприклад, “Вечеря в латиській родині” разом з українцями», — розповідає автор проекту та керівник табору, який пройшов на днях, Ліга Креслиня.
«Будуть різні заняття зі спеціалістами. І не теорія, а щоб професіонали могли краще пізнати та зрозуміти наших біженців, як краще з ними працювати. Підготуємо матеріали для педагогів, як говорити з дітьми, якщо до класу приходить новенький з України, як взагалі говорити про війну», — підхоплює керівник проекту Гунта Віксна.
Але це потім. А поки що — про літній табір, який щойно пройшов у Отаньки. У ньому взяли участь по вісім сімей біженців та латвійців — лієпайчан та рижан — всього 68 осіб. Гунта Віксна із задоволенням розповідає, що охочих було набагато більше — у Ризі, де збиралися набрати 15 українців, вже за добу надійшло 58 заявок, у Лієпаї ситуація виявилася аналогічною.
Для біженців інформація про можливість подати заявку поширювалася у профільних групах у соцмережах. Для латвійців — на міських порталах оголошень, у соцмережах тощо. Взяти участь могли всі жителі Латвії. Ліга Креслиня каже, що їй і на думку не спадало перевіряти, хто захотів взяти участь у таборі — латиші чи росіяни — заявки подавали жителі Латвії. У таборі були і змішані сім'ї теж. Біженців, які знайшли в Латвії притулок від війни, вже звикли називати «наші українці».
«У нас у цьому таборі була чудова зустріч. Одна із латиських сімей подарувала українським біженцям свою стару машину. І ці сім'ї разом опинились у нашому таборі! Дуже раділи, коли змогли познайомитися ближче. Дарувальники були вдвічі задоволені — адже побачили, що їхня колишня “конячка” опинилась в добрих і гідних руках, і сім'я успішно вбудовується у наше життя, усі працюють, не покладаючи рук, а не сподіваються на чиюсь допомогу. Діти полуницю збирали, батько працює ішукає підробітки. А мені найбільше запам'яталося, як ми вставали о четвертій ранку — везли батьків сімейств на рибалку. Човни, річка Барта, світанок, риба… Ідилія. Мами теж приєдналися — якщо не рибалити, то сходом сонця милуватися. А одна місцева родина приїхала з величезним причепом. Я ніяк зрозуміти не могла, ну навіщо їм на трьох такий великий причіп? Виявилося, він був повен надувних атракціонів — і басейн із м'ячиками, і багато іншого. Все це встановили. Діти — адже в нас і малюків багато приїхало — були в повному захваті. Лазня теж усім сподобалася. Це ж така релаксація. Різними творчими майстернями самі учасники керували — там і малювання картин було, і розфарбовування каміння.
зібралися дуже правильні люди»,
— пізніше розповіла Rus.LSM.lv Ліга Креслиня.
Багато залишилося за кадром — і божевільна організаційна робота, і прогноз погоди зі зливами, який мало не поставив під загрозу захід… Але все вдалося. І навіть злива не змогла зіпсувати всю цю чудову затію.
Проведення літнього табору профінансував Держдепартамент США, підтримку надав також муніципалітет Південнокурземського краю, Національні збройні сили та з десяток приватних компаній — великих і не дуже.
