Янісу Зімтаутісу 90 років, але, не зважаючи на свій вік, цей літній чоловік у доброму гуморі зустрів ведучих програми голосним привітанням: «Нехай живе свободна Україна!», — та запросив дівчат у гості.
Дізнавшись, що одна із ведучих із заходу України, Яніс продемонстрував обізнаність: «Там бандерівці. Я з бандерівцями в таборі був». І на гасло «Слава Україні», не вагаючись відповів: «Героям слава! То я знаю».
Розповідаючи про бандерівців, Яніс зауважив: «Якщо кажуть, що вони за німців — це брехня і провокація. Воювали проти німців і проти російських комуністів. За Україну боролись».
Події, про які говорить Яніс, відбувались 70 років тому, але навіть сьогодні він дуже добре пам’ятає всі жахи, які довелось пережити і його країні, і йому самому.
«У нас організація була проти окупації.
Відчували, що буде переселення до Сибіру, будуть вивозить наших. Ми розповсюджували цю інформацію, щоб ховались. Писали прокламації проти радянської влади. Ми чинили опір. З 44-го до 54-го року — 10 років чинили опір.
Мене в 51-му році судили. Прибалтійський військовий трибунал, стаття 581а. Не любив радянську владу, “изменник Родины”. Я проти німців був і проти руських радянських. Я за свою країну. Я і брат. Брата теж мого засудили — смертний вирок. Вирок братові був — розстріл, тому що він керівником вважався. Він такий освідчений, розумний був. Про Європу писав, як повинно бути, та як радянська влада не дотримується домовленостей. Брат пішов на смерть у 22 роки. Мене коли засудили, почалось виконання вироку, мені 19 було, а повернувся з табору вже в 33 роки. Я провів 15 років у виправно-трудовому таборі, ГУЛАГ, десь там у Сибірі, комплекс Озерлаг».
На запитання, як можна було витримати 15 років каторги, Яніс впевнено і жваво відповів:
«Мені Бог допомагав. Повернутись додому хотів. Сім’ю потрібно було створювати, одружуватись. Я ж один залишився».
З того часу і до сьогодні, Яніс Зімтаутіс живе повним життям, не проходять повз нього і новини з України: «Це страшна війна, страшна. Наслідки страшні будуть. Але українцям духом падати не треба, та й нема чого падати. І Президент ваш, Зеленський, такого в Європі немає, немає в жодної держави такого Президента. Я вірю. Я гадаю, що Україна переможе, тому що Росія не витримає».
На прощання цей незламний та життєрадісний дідусь не тільки по-батьківськи обійняв дівчат, а ще й з великою гордістю подарував маленькі прапори Латвії — символи своєї незалежної країни.
Повне інтерв’ю (російською мовою):
- Наступний ефір проєкта «Все буде Україна» на платформі Rus.LSM.lv — у п’ятницю о 19:30 за київським та ризьким часом.
