Це — скорочена версія матеріалу українською.
Полная версия на русском — здесь.
За інформацією Re:Baltica, найбільший імпортер російських ресурсів у Латвії — компанія Transit Service Agency (TSA), підприємство-посередник, яке організує вантажоперевезення, знаходить місце для зберігання товарів і займається митними процедурами. За перші два роки повномасштабної війни РФ проти України, ця компанія ввезла до Латвії товарів та сировини на суму не менше 335 млн доларів США, йдеться у матеріалі.
TSA надає послуги одному з трьох найбільших підприємств Лієпайського порту — Liepāja Bulk Terminal, основним видом діяльності якого є транзит зерна та інших сільськогосподарських товарів. На ці товари припадає половина вантажів у Лієпайському порту, каже голова правління підприємства Юріс Матвєєв.
«Якби кордон різко закрили, і ми говоримо не лише про Росію, а й про Центральну Азію, то для Лієпаї це означало б принаймні 1000 робочих місць, пов'язаних із портом», — пояснює керівник порту Улдіс Хмієлевскіс.
Автори статті зазначають, що на відміну від експорту, який за два роки після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну скоротився всього на неповні 6%, обсяги імпорту падають набагато швидше. Минулого року він становив лише третину від довоєнного рівня.
«Експорт Росії — це джерело, яке напряму живить її військову машину. Як показує проведений Re: Baltica аналіз, за перші два роки війни Латвія найбільше ввозила з Росії зерна та сільськогосподарської продукції, енергоресурсів та металевих сплавів.
Міністерство економіки відновило публікацію списку латвійських експортерів до Росії раз на квартал, але дані про імпортерів не узагальнює. У розпорядженні Re:Baltica опинилися дані російських митних декларацій. З них ми вибрали 20 найбільших у Латвії імпортерів російських товарів та ресурсів. З цих даних неможливо зробити висновки, які з цих товарів провозяться транзитом, а які залишаються у Латвії.
Половина компаній у цьому топі – латвійські. Друга — кілька міжнародних гігантів та компанії, які лише виглядають іноземними, але насправді пов'язані з Росією»,
— йдеться у статті.
Єдиним, хто погодився на бесіду з Re:Baltica, став голова правління Liepāja Bulk Terminal Юріс Матвєєв. За його словами, прямих договорів із РФ немає. З 2,5 млн тонн зерна та інших продуктів, які за рік перевалює термінал, у Латвії за два роки добре, якщо залишилася 1000 тонн, а решта вирушає далі європейським та американським споживачам. Власники інвестували у термінал 50-70 млн євро, на підприємстві працюють 374 мешканці Лієпаї, а податків минулого року сплачено на 5,8 млн євро. Якщо не повезуть лієпайчани — повезуть інші. Російське зерно, наприклад, закуповує другий за величиною трейдер у США.
«Усі заробляють на цій війні. Не будьте наївними»,
— сказав Матвєєв Re:Baltica.
«Найбільше нас турбує невідомість і відсутність рішень — це коштуватиме стільки й стільки. Ви ж бачите, які точаться дискусії. Немає жодних питань: від цього напрямку треба відмовитись. Треба так треба — ми не проти, але на це потрібно кілька років, — каже Матвєєв. — Але чому ми не говоримо про те, що відколи п'ять років тому в портах почався спад і було ясно, що вантажі йдуть до російських портів, ми нічого не зробили, щоб налагодити внутрішні перевезення залізницею? Скільки вже міністрів змінилося, а далі розмов справа не пішла».
Річні звіти найбільших імпортерів показують, що у перший рік війни всі вони отримали прибуток. І навряд чи хтось буде готовий добровільно відмовитися від нього, йдеться в матеріалі Re: Baltica.
