Подивитись повне інтерв'ю російською можна тут.
Ті, хто лишився в окупації, як правило, мають поважну причину
Микола Осиченко народився в Донецьку, де мешкав до 2014 року, коли РФ вторглася в Україну. З рідного міста він виїхав «на пару тижнів», проте назад уже не повернувся. Маріуполь, де чоловік прожив три роки і керував «Маріупольським телебаченням», теж став для нього рідним, проте і це місто Миколі довелося залишити 15 березня 2022 року, після того як РФ розв'язала повномасштабну війну проти України.
«Мені здається, я по праву можу назвати себе маріупольцем, тому що ті 20 днів, які я провів у пеклі, наприкінці свого перебування в Маріуполі, мені здається, день ішов за сто, а то й за тисячу», — каже Осиченко.
І в Маріуполі, і в Донецьку в нього лишилося багато знайомих. Більшість людей, які не поїхали з окупованих військами РФ територій, мають на це безліч причин, як правило, поважних, пояснює Микола.
«У когось хворі, лежачі батьки. Хтось сам уже у віці і їхати йому нема куди. Тому багато людей, наступивши на горло своїй пісні, залишаються жити з окупантами.
Але ми ні на мить не забуваємо, що це наші люди, це українці, які перебувають у заручниках», — зазначає Микола.
Зв'язок із людьми, які живуть під окупацією, вдається підтримувати за допомогою мобільного зв'язку та соцмереж, у тому числі ТікТок, де Осиченко останні півроку регулярно проводить прямі ефіри, спілкуючись із людьми онлайн.
«Дехто заходить, щоб висловити мені свою зневагу, мовляв, я зрадив місто, поїхав, кинув їх. При цьому замовчують те, що зрадили країну і фактично зараз відбілюють окупантів», — каже Микола.
Проте є й інша категорія глядачів, яка розповідає про реальну ситуацію в окупації. Через страх переслідування ці люди зазвичай підключаються під несправжніми іменами, відписуючись від каналу відразу після ефіру, розповідає колишній керівник «Маріупольського телебачення».
«Всупереч тому, що окупанти розповідають у своїх ЗМІ, що відновлюється місто, все цвіте, все стає краще з кожним днем, мені розповідають люди, що вони відчувають з кожним днем все більшу безнадію. Тому що вони бачать, як окупанти вкладають гроші в потрібну їм інфраструктуру і абсолютно плюють на місцевих жителів,
— каже Микола. - Є маса людей, у всіх різна думка, але я схиляюся до того, що якщо прибрати ура-патріотизм, там все дуже погано для наших людей, і мені страшно за їхнє майбутнє».
Населення Маріуполя скоротилось в рази
Оскільки Маріуполь окуповано, немає точної інформації про вбитих жителів міста з довоєнним населенням близько 400 тисяч осіб, однак Микола припускає, що за час бойових дій було вбито від 100 до 120 тисяч цивільних. На його думку, на даний момент у місті може залишатися близько 100 тисяч жителів.
«У нас немає інструментарію, щоб зрозуміти, скільки там людей. А окупанти через свої ЗМІ, через своїх так званих нових лідерів громадської думки запускають інформацію про 200-300 тисяч, оперуючи тим, що перед виборами [президента РФ] вони видали понад 300 тисяч російських паспортів. Їм це було явно вигідно, щоб показати високу явку, але насправді там просто не може бути стільки людей», — каже Осиченко.
Він зазначає, що РФ досі не озвучила кількість загиблих у Маріуполі навесні 2022 року.
Окупанти намагаються замістити населення Маріуполя
Окупаційна влада намагається збільшити населення Маріуполя за рахунок заробітчан, військових із сім'ями та мешканців окупованого Донецька, який уже 10 років перебуває у «повній стагнації», додає Микола.
«Останні два роки особливо жорстко відчувається, що немає води.
У колись квітучому місті, що швидко розвивалось, в моєму рідному Донецьку два роки немає води. Це жесть»,
— каже чоловік. За його словами, незважаючи на розруху, у Маріуполі, принаймні, є водопостачання.
«Вибори» РФ не цікавлять навіть прихильників Путіна
Спілкуючись із людьми, які мешкають на окупованих територіях, Микола зрозумів, що «вибори» президента РФ їх не цікавлять. Голосувати не пішли навіть ті, хто підтримує Володимира Путіна, оскільки розуміють, що все вже вирішено за них, зазначає українець: «Людям не те, щоб начхати. Вони просто розуміють, що там уже все підраховано, і люди на окупованих територіях мають абсолютно інші турботи, абсолютно інші проблеми. Їм би якось вижити, а не думати, чи Путін цар».
У кожному місті є люди, які будуть радіти Путіну
Говорячи про зняте російськими пропагандистами близько року тому відео візиту Володимира Путіна до Маріуполя, Осиченко визнає, що на кадрах не привезені люди, а справжні місцеві.
«Такі люди, на жаль, є у кожному місті і навіть у кожній країні, які вийдуть до Путіна і скажуть, що раді йому, і як вони на нього чекали», — каже уродженець Донецька.
На тому ж відео видно новобудови, які, за словами Миколи, збудовані нашвидкуруч, щоб показати в ЗМІ.
Українець зазначає, що нові мікрорайони збудовані на в'їзді до Маріуполя, тобто на шляху гіпотетичного контрнаступу українських військ.
«Тобто ці мікрорайони в тому числі будуть виконувати роль живого щита, про який постійно розповідає Росія», - наголошує Микола.
Багатьом маріупольцям нема де жити
Він додає, що нові мікрорайони Маріуполя досі не заселені повністю, хоча багатьом місцевим нема де жити.
«У них будинки розбиті, квартири випалені, вони живуть там або у знайомих або родичів.
Є десятки людей, які вже третій рік у Маріуполі мешкають у підвалах. Тому що їм жити нема де, документи згоріли, і все»,
– пояснює чоловік.
Водночас, за його словами, приватні російські компанії будують нові будинки на місці зруйнованих у центрі Маріуполя для продажу в іпотеку.
Пропаганда викликає заздрість до Маріуполя у жителів РФ та окупованих територій
«Окупантам важливо показати медійну картинку: ми збудували, відремонтували, провели…», — зазначає Микола.
За його словами, пропаганда спрямована на те, щоб мотивувати людей з провінції РФ переїжджати на окуповані території, хоча реальність значно гірша, ніж показують ЗМІ РФ.
З іншого боку, пропагандистські кадри з Маріуполя викликають невдоволення та заздрість як у небагатих регіонах РФ, так і у населених пунктах України, окупованих у 2014 році, додає Осиченко.
«Навіть донеччани, які люблять Росію, Путіна та його оточення, вони ж бачать на що перетворилося їхнє місто з 2014 по 2022 рік. Вони ж розуміють, що стагнація була постійна, все йшло вниз. А тут їм показують, що збудували в Маріуполі за два роки, і вони дивуються»,
— пояснює Микола.
За його словами, заробітчани, які переїжджають до Маріуполя з РФ, — це, як правило, люди, які завжди вважалися «другим сортом», і тепер так само відносяться до маріупольців.
В окупації дітям «промивають мізки»
Микола Осиченко закликає українців по можливості виїжджати з окупованих територій, особливо тих, хто має дітей.
«З дітьми там робити нема чого. З дітлахів там роблять таких собі яничар. Тобто їм промивають мізки, і я бачив результат такого промивання мізків у 2022 році. Тобто діти, яким 2014 року було по 10 років, 11, 12… Коли прийшла російська окупація до Донецька 2014 року, з 2014 по 2022 минуло вісім років. Ті вісім років, які “бомбили Донбас”. І його справді бомбардували пропагандою так, що ой-ой-ой. Тобто цим діткам у дуже пластичному віці з погляду споживання інформації промили мізки, починаючи від школи, і закінчуючи телевізором, соцмережами, місцевими блогерами…
І цих дітей мобілізували на території Донецька, Авдіївки, Горлівки — усіх цих раніше окупованих територій і просто кинули гарматним м'ясом на штурм Маріуполя.
(…) Молоді хлопці по 18-20 років практично нічим не екіпіровані, але з твердою впевненістю, що вони йдуть звільняти нас. Що ми знаходимося під якимось гнітом міфічних нацистів, що нас усіх мучать, а їх брали в полон російськомовні пацани з “Азова”, донеччани, які жили з ними в одному місті», – каже Микола.
Він наголосив, що досі Москва замовчує інформацію про кількість мешканців окупованих територій, убитих на фронті у складі військ РФ.
Про фільм «20 днів у Маріуполі»
Фільм «20 днів у Маріуполі» українського журналіста Мстислава Чернова отримав премію «Оскар» у категорії «найкращий документальний фільм». Микола Осиченко вважає, що люди мають побачити цей фільм, причому це стосується й українців.
«На жаль, чим далі ти від лінії зіткнення, тим менше ти усвідомлюєш реальні масштаби війни, цього пекла, яке Росія влаштовує на нашій землі», — зазначив Осиченко.
На його думку, Маріуполь — «квінтесенція» того, що війська РФ роблять в Україні.
Тобто це і блокада, і масові вбивства, і бомбардування. Все, що тільки могло бути, це було там», - наголосив Микола.
Він вважає «20 днів у Маріуполі» найкращим фільмом про ті події, що незмінно викликає у глядачів сльози. У тому числі у самого Осиченка, який організовує покази картини.
«Я плачу, бо кіно, мабуть, знімає бар'єр якийсь, і на мене ринуть спогади», — визнав колишній керівник «Маріупольського телебачення».
Він зазначив, що «20 днів у Маріуполі» триває 95 хвилин, хоча журналісти зняли у Маріуполі 130 годин відео.
«95 хвилин це те, що пропустила західна цензура. Решта не рекомендується до показу людям. Це начебто те, що людям бачити не можна. А ми це бачили щодня. (…) Наші діти це бачили кожного божого дня»,
— наголосив Микола.
Він вважає, що кадри з Маріуполя потрібно показувати у всьому світі, особливо в РФ.
«Мені пишуть у коментарях, що фільм брехливий, це все пропаганда, це все неправда. Я говорю: а що саме? Що може бути у документальних кадрах неправдою? А вони кажуть, що не дивилися і не дивитимуться, бо це “брехлива пропаганда”. Тобто люди настільки не хочуть подивитися нагору, не хочуть подивитися на себе в дзеркало», — сказав Осиченко.
Він радить подивитись «20 днів у Маріуполі» всім, хто його ще не бачив.
«Зрозумійте, що показане у цьому фільмі — це 5 відсотків від того, що було. (…) Насправді все було набагато більше, набагато жорсткіше, і цензури не було. (…) Показувати це потрібно, тому що, якщо заплющити на це очі, то завтра Росія постукає до вас у двері, не питаючи дозволу. (…) Усьому світу треба зрозуміти, з ким вони мають справу», - сказав Микола.
