«Ось такими дорогами ми їздимо, — показує Сарміте Цируле. — І знаєте, це ще добрі дороги...»
Цього дня Сарміте — бадьора та радісна. Але всього кілька днів тому вона рахувала секунди і хвилини, бо рано вранці її розбудили з повідомленням, що в одного бійця — інсульт. Першу допомогу йому надали на місці, але було ясно, що якнайшвидше необхідно розпочати розрідження тромбу в мозку.
До найближчої лікарні — 45 хвилин їзди поганими дорогами. Але відколи у розпорядженні Сарміте є колишня латвійська машина «швидкої», вона може допомогти постраждалим куди швидше. Особливо коли час — питання життя та смерті. Пацієнта встигли довезти до лікарні за 25 хвилин.
Сарміте Цируле наголошує, що цей випадок ще раз доводить: важливий кожен пожертвуваний євро.
Помітно, що втома накрила багатьох у суспільстві, зведення з фронту пригнічують. Але не можна втомлюватись, до того ж будь-яка підтримка українців на фронті зміцнює і Латвію:
«І я хочу сказати велике спасибі всім! Я знаю, що економічна ситуація у Латвії важка. І я справді знаю це — але зрозумійте, що в Україні ще важче. Війна. І будь-яка підтримка важлива і... свята».
Цього року, як і минулого, на Великдень Сарміте залишиться в Україні. Святкування не очікується – триває війна.
Інтерв'ю із Сарміте Цируле програмі Латвійського радіо-4 «Ми з України» можна прочитати тут.
