Це — версія матеріалу українською.
Версия на русском — здесь.
У зв'язку з цим у новому навчальному році, за словами спеціаліста Управління освіти Даугавпілської міської думи Ілзе Онзуле, яка займається роботою з українськими дітьми, до міських шкіл прийдуть близько 80 дітей. Наразі у даугавпілських школах навчається 73 дитини з України, 48 малюків відвідують дошкільні заклади. Загалом у Даугавпілсі, за статистикою за квітень нинішнього року, зареєстровано 816 жителів України, з них 250 дітей віком від 1 до 18 років.
Ілмар Зучик очолює Daugavpils Valstpilsēta vidusskola, у ній навчається 31 український школяр з 1 по 10 клас. Це «найбільш густонаселена» українськими дітьми міська школа.
«У нас є діти, які навчаються як перший, так і другий рік. Спочатку всім було дуже важко – і дітям, і вчителям, і батькам, зараз якось пристосувалися. Звісно, головна проблема – мовна. Навчання відбувається латиською мовою, і
уявіть, якщо дитина приїхала в Даугавпілс і пішла до сьомого класу, як їй вчитися? У точних науках можуть якось допомогти google-перекладачі, а як бути з соціальними та гуманітарними науками?
Був дуже хороший проект, за яким працювали три українські педагоги, вони допомагали, все перекладали українською мовою. Щоправда, з'ясувалося, що не всі діти з України добре знають українську, їхня рідна мова – російська… Але розібралися. Проект закінчився, більше в нас немає таких помічників, на жаль.
Діти справляються по-різному. Чим молодший учень, тим менше проблем. Старшим найважче.
У нас є три дев'ятикласники, два з них другорічники: жили та навчалися в Резекне, потім приїхали до Даугавпілсу. У Резекне вони минулого року не змогли скласти централізовані іспити, я не впевнений у їхніх знаннях і зараз. З іншого боку, є одна дівчинка-десятикласниця, і в неї все добре.
Багато дітей паралельно займаються в українських онлайн-школах, ходять у спортивні та музичні гуртки. Бувають сильно перевантажені, і основне навчання від цього страждає. Постійно йти на поступки ми не можемо.
Якщо треба, ми, звичайно, приймемо нових учнів. Але з досвіду вчителів знаю: якщо в класі одна-дві українські дитини, то все нормально. У групових заняттях їм, наприклад, часто допомагають однокласники. Якщо таких дітей п'ять і більше (у нас був такий клас), вони складають цілу групу, то вчителю дуже складно. У такому разі у всіх страждають знання.
І треба розуміти: школа щосили створює мовне середовище. Але діти виходять за поріг, і там інше мовне середовище», — розповів Rus.LSM.lv директор школи.
Олексій — один із трьох українських учителів, про яких згадав І. Зучик.
«Ми тут уже два роки живемо. Проект допомоги латвійським вчителям був дуже потрібний, ми індивідуально з дітьми працювали. Мій син Ярослав навчається у п'ятому класі. Жодних проблем у спілкуванні з однолітками немає, він комунікабельний хлопець, знає російську мову. На уроках буває важко, але ми всією сім'єю вчимо латиську мову, я готуюся на А2 здавати. Ярослав старається теж, півроку у нього репетитор — двічі на тиждень ходить, я книжки латиські йому в бібліотеці беру, і в нього, я вважаю, вже пристойний рівень.
Моя рідна мова українська, мені спочатку навіть важко було російською мовою говорити. Ярослав в українській онлайн-школі теж навчається, і
я хочу до всіх наших батьків звернутися: скоро в українських школах з'являться програми, які дають змогу вивчати лише українську мову, літературу та історію, зокрема історію культури. А з усіх інших предметів Україна визнає латвійську освіту — це нормальна європейська освіта.
Ми приїхали із Старобільського району Луганської області. Я не знаю, як довго ми пробудемо в Латвії, але латиську мову потрібно обов'язково вчити, до того ж повно можливостей.
Якби в Україну приїхав латиш, прожив би там два роки і ні слова не знав би українською, я цього не зрозумів би»,
— поділився Олексій.
Оксана третій рік живе у Даугавпілсі, приїхала із Вінниці. Донька Аня успішно закінчує перший клас:
«Вона до школи півтора роки до садка ходила. Букви там ще вивчила, можна сказати, захопилася латиською мовою. Нині пише так красиво, довготу правильно ставить. Навчається в середній школі Центру, продовжує ходити і з репетитором займається латиською мовою. Пісні співає латиською, вірші знає. Вбирає все як губка, і я бачу, що їй тут добре. Я теж вивчаю латиську, працюю по змінах. Вдома ми розмовляємо українською, я не хочу, щоб донька забула рідну мову. Ми навіть дні української мови іноді влаштовуємо, коли в мене сил вистачає. Я собі слово дала — не нудьгувати, не плакати, вчитися. Аня й англійську почала вивчати — вчора заснула над англійськими словами, я дописала…»
Ілзе Онзуле по можливості зустрічається з батьками, дає поради, відповідає на запитання:
«Коли розмовляєш з українськими біженцями, то багато хто говорить, що обрали Даугавпілс, бо це російське місто. Їх неважко зрозуміти. Але ця ж "російськість" і створює дітям проблеми в освоєнні латиської мови. Школи можуть впливати на своє внутрішнє середовище, міське середовище вони змінити не в змозі.
Я вірю в «сарафанне радіо» — на зустрічах із батьками прошу розповісти батькам тих дітей, що навчаються зараз лише в онлайн-школах України, про майбутні зміни. Адже українці спілкуються один з одним і в чатах, і "вживу". Намагаюся переконати: треба налягати на латиську — і дітям, і дорослим. Даю телефони, за якими можна записатися на курси, підказую різні організації, де можна в неформальній обстановці покращувати мовні навички (Rus.LSM.lv свого часу розповідав тут і тут про такі проекти місцевого відділення Латвійського Червоного Хреста).
Попереду літо, і було б чудово, якби українські діти провели його в таборах і намагалися спілкуватися латиською. Приклад батьків також дуже важливий. Разом усі труднощі можна здолати».
Керівник Управління освіти Марина Ісупова у розмові з Rus.LSM.lv наголосила, що довіряє професіоналізму своїх співробітників та вчителів міських шкіл: «Батьки до мене не йдуть, всі питання вирішують на місцях.
Я нещодавно у школі з однією дівчинкою розмовляла. Звичайно, латиською. Мені потім учителька сказала, що дівчинка з України. У мене дух перехопило — практично вільне володіння мовою. Вивчила за два роки. Все від мотивації залежить».
