Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, родина Наталії жила лише за кілька десятків кілометрів від кордону країни-агресора. Через бойові дії їм довелося залишити батьківщину. Тепер вони називають своїм домом Вайноде (Південнокурземський край) — чоловік Наталі працює трактористом, а сама вона знайшла роботу неподалік у Пріекульській лікарні.
Спочатку Наталю взяли на роботу асистентом стоматолога Олексія Буряка з її рідного міста, але у червні минулого року вона отримала документи, що підтверджують право жінки офіційно працювати медсестрою.
З того часу вона працює в Центрі соціальної опіки та реабілітації. За словами Наталії, перейти від української системи охорони здоров'я до латвійських умов було неважко.
На роботу доводиться їздити з Вайноде, де у будівлі колишньої початкової школи-інтернату мешкають українці, які знайшли притулок у Південнокурземському краї. Там же, у середній школі Вайноде навчається син Наталі.
«Моєму синові 11 років. Йому подобається школа, подобається ходити на уроки. Ще він вивчає англійську, латиську мови та програмування вечорами», — каже Наталя.
Вона визнає, що можливості повернутися до України сім'я поки що не має, оскільки їхній дім знаходиться біля лінії фронту.
«Наш будинок знаходиться за 30 кілометрів від лінії фронту, і навіть після звільнення міста жити там неможливо. Постійні ракетні та артилерійські обстріли тривають щодня. Я впевнена, що доки мій син ходить до школи, ми додому не повернемося», — каже українка.
У майбутньому Наталя із чоловіком хочуть спробувати отримати громадянство Латвії.
Вільний час вони переважно проводять з новими знайомими – колегами по роботі, з якими намагаються спілкуватися латиською мовою.
«По-перше, я хочу дуже добре вивчити мову, щоби вільно спілкуватися. Хочеться спробувати, але спочатку треба пожити тут і добре вивчити мову. Наразі моя мета – вивчити мову та влитися у ритм латвійського життя», – каже Наталя.
Загалом у Латвії за своєю основною професією нині працює 188 медиків з України.
