Це — скорочена версія матеріалу українською.
Полная версия на русском — здесь.
Про те, як «війна дронів» змінила характер бойових дій, пишуть головнокомандувачі та говорять солдати. Тепер противник бачить усе, що ви робите, а ви бачите все, що робить противник, писав колишній головком ЗСУ Валерій Залужний, пояснюючи, чому красивих проривів, швидше за все, не буде. Неможливо непомітно сконцентрувати війська та техніку (що стало однією з причин, чому обидві сторони у 2023-му році не могли вести маневреної війни). Дрони знаходять ціль, наводять артилерію на ціль, атакують ціль.
Латвійські безпілотники у цій війні також «засвітилися».
Коли останнім часом говорять про цю латвійську індустрію, заявляється вже про 17 компаній, що працюють у цій сфері. Щоправда,
якщо говорити не про плани, розробки та прототипи, а про реальне виробництво та продаж літальних апаратів, які реально використовуються на війні — тут у Латвії поки що є дві вже відомі компанії, Edge Autonomy Riga та Atlas Aerospace.
Першопрохідник і багаторічний лідер латвійської індустрії, компанія UAV Factory, пізніше перейменована в Edge Autonomy Riga, з десятками мільйонів річного обороту, є втіленням дитячого захоплення її засновника, Костянтина Попика.
У перший рік повномасштабної війни оборот підприємства, в якому працювало 160 осіб, майже потроївся, з 8,6 млн. до 21,2 мільйонів євро. Прибуток же підскочив майже в 10 разів, до 4,5 млн євро (роком раніше було близько півмільйона євро).
Другий відомий гравець — Atlas Aerospace, належить Івану Толчинському, громадянину Ізраїлю українського походження, який з 2015 року живе в Латвії (і він теж у дитинстві займався авіамоделюванням). Тут оборот компанії у 2022 році теж злетів, і теж в рази, з 1,36 до 6,87 мільйона євро. Але прибутку це поки що не принесло, результат — збитки на 4,8 мільйона євро (приблизно стільки ж, що й роком раніше).
Як вийшло, що навіть багаторазове зростання обороту у 2022 році не призвело хоча б до зниження збитків? Причина в тому, що після ковіда у всьому світі була велика проблема з комплектуючими, каже Толчинський.
«Був величезний дефіцит і зростання цін. В підсумку
багато систем для України ми робили собі в мінус, тому що потрібно було поставити продукт швидше.
Ми втрачали багато грошей, чіпи, які зазвичай у нашого [постійного] постачальника коштували 11 доларів, доводилося купувати на ринку по 150 доларів. Розумієте, там війна і ми не могли відмовити», — пояснює власник Atlas Aerospace.
Наскільки ефективним виявився продукт Atlas за підсумками майже двох років війни — з огляду на те, що літати доводиться над технологічно розвиненим противником? Ми вдосконалюємось, і вони теж, визнає Толчинський.
«Постійно покращуємо наші можливості польоту без GPS, в умовах пригнічення зв'язку. Ми знаходимося у категорії маленьких дронів, у маленькій лізі, і проти нас працює маленька РЕБ (системи радіоелектронної боротьби — С.П.).
Йде гра в наздоганялки, вічні перегони. Ми постійно моніторимо, що там з'являється, говоримо з солдатами,
вони показують, які системи з'явилися, як це пригнічується, які нові канали використовують росіяни. Постійно підлаштовуємось», – розповідає власник Atlas Aerospace.
Зазвичай термін життя маленького дрона-спостерігача — кількадесят вильотів. Найбільшого безпілотника – 4-5 вильотів. Тому постійно потрібні нові. Противник може апарат «відвести й посадити», бувають помилки пілотування, а також випадки, коли через обстріл оператор просто кидає систему в поле.
У латвійській компанії думали і про виробництво камікадзе чи «мікробомбардувальників» для скидання боєприпасів. Навіть зробили прототипи. Але до виробництва не дійшло — таке обладнання потребує окремої ліцензії. «Ми компанія, яка займається продуктами подвійного призначення, але ми все ж робимо зброю», — каже Толчинський.
За його інформацією,
український досвід із камікадзе такий: лише близько 10% з них у результаті вражають мету
(що може здатися дивним для тих, хто дивиться відео у телеграм-каналах). Це приблизні дані, отримані від спілкування із солдатами.
Найбільша проблема в управлінні такими дронами — навички пілота, каже Толчинський: «Окрім навчання, тут важливим є свого роду талант». Зараз виробники додають штучний інтелект, який може сам доводити «вертольотик» до мети, і тоді частка успішних операцій зростає вже до 50%.
Ринок оборони став складним, проте, якщо починається війна, вимоги спрощуються: «Як було в Україні: з'явилися компанії, які нашвидкуруч збирають дешеві комплекти за 150 доларів — і пробивають танк за півтора мільйона. Щоб полегшити вхід на ринок, Україна змінила правила. Наприклад, до війни ми цілий рік проходили там держвипробування, щоб отримати усі необхідні для військового використання сертифікати. Це було дуже складно та дорого.
Зараз в Україні тобі вистачає лише одного заповненого аркуша, щоб тебе могли взяти на озброєння. Одного аркуша».
У січні міністр оборони Латвії Андріс Спрудс заявив, що майже два десятки країн братимуть участь у «коаліції дронів», щоб озброїти Україну «тисячами» нових пристроїв. Щоправда, місцеві виробники водночас губилися в здогадах, що ця «коаліція» означає саме для них, — з ними щодо цього ніхто не говорив, і, наприклад, збільшення виробництва не обговорював.
Більше ясності з'явилося 29 січня – на зустрічі представників галузі з міністром оборони, повідомила Rus.LSM.lv голова оборонної федерації Еліна Егле. Розповідати подробиці вона не стала, пославшись на конфіденційність інформації: «Що я можу сказати — зустріч пройшла дуже добре, багато учасників галузі вислухали послання міноборони про коаліцію, дізналися про вимоги та актуальні потреби, про активних закордонних партнерів та можливості для співпраці. Думаю, це чудова нагода кооперуватися, брати участь у виробництві різних компонентів».
«Ми попросили виробників повідомити про свої практичні можливості виробляти необхідні Україні дрони. Коли ці дані від виробників будуть отримані, ми повідомимо про подальші кроки», — поінформувала Rus.LSM.lv прес-секретар міністра оборони Ілзе Маскалане.
