● Це — авторська версія тексту українською.
Авторскую русскую версию текста можно прочитать тут.
Tulkojums latviski pieejams šeit.
Я для себе відзначив одну важливу особливість цьогорічних програм: акцент на щонайбільші контакти, комунікацію та спільну культурну, спортивну діяльність із латвійцями. У Фонді інтеграції суспільства, який фінансує понад 50 із них, на мій погляд, чітко розуміють, що
настав той етап, коли без цієї складової повноцінна інтеграція неможлива.
«Раніше було багато проєктів тільки з вивчення мови, що теж дуже важливо. Але, як ми бачимо, найбільша проблема — немає інтеграції з місцевими жителями. Зараз зроблено ставку на культурну інтеграцію. Наприклад, у нас є програми, де можуть брати участь і українці, і латвійці. Найголовніше — активувати місцевих жителів, щоб вони приходили й брали участь у спортивних і культурних заходах. Це проблема», — розповідає Саніта Путниня (Sanita Putniņa) керівник Biedrība “Radošās Idejas”.
«Виключно мовні» курси, як і їхній максимально прикладний різновид — розмовні заняття для різних рівнів володіння латиською, теж є. Спільні заходи, звісно, допомагають більш природно увійти в мовне середовище, але, щоб у ньому не розгубитися, потрібні навички. Інесе Рязанцева (Inese Rjazanceva) лінгвіст, викладач латиської для українських біженців, вважає: «Треба обов'язково продовжувати вивчення мови. Знання на рівні В2 відкриває ринок праці для пошуку кваліфікованої роботи. Дуже важливо, що через мову ти вивчаєш культуру, а через культуру — осягаєш мову».
І якщо раніше я іноді, чесно кажучи, ставився до екскурсій Латвією як до чогось пізнавального і цікавого, але не більше, то тепер моя думка змінилася. Я запам'ятовую слова, вирази, назви, звертаю увагу на особливості побуту і культури, помічаю якісь схожі риси в традиціях і звучанні слів українською та латиською. А для підлітків та молоді такі вилазки стають чудовими каналами міжнаціональної комунікації з однолітками.
«Я бачу по своїх українських студентах, які поїздили з екскурсіями Латвією — вони змінюються. У нас маленька країна, але дуже різноманітна, в її різних куточках живуть неповторні люди. Ось зустріла тих, хто кудись з'їздив цього літа, вони змінилися за три місяці. Стали краще розуміти людей, мову та особливості Латвії», — ділиться Крістіне Коніна (Kristīne Koņina), викладачка латиської мови для іноземців.
Цією можливістю, яку надає Латвія для українців сьогодні, треба з вдячністю користуватися. Їздити, слухати, чути, вчитися, разом із дітьми займатися спортом, малювати, співати, грати в театрі. І обов'язково запрошувати на всі заходи латвійців. По собі знаю: це непросте завдання. З одного боку, вдача й темперамент в нас різні, особистісне зближення відбувається складно й довго. І якась недовіра, і питання проглядається в їхніх очах — як це нам іти в незнайому спільноту? З іншого — очікування якогось, ніби підступу, безкоштовно, з чого раптом?
Як практично це зробити — до кінця не розумію. Можливо, варто, щоб громадські організації, зокрема й українські, які реалізують програми культурної орієнтації та інтеграції, більш активно й адресно інформували про них латвійців. Або щоб Фонд інтеграції зробив єдину цифрову платформу з анонсами заходів? (Користуючись можливістю можу поділитися тим, що знаю: у Центрі «Перлина» вже найближчим часом відбудуться спільні заняття для українських і латвійських дітей з малювання, виготовлення Puzuris, співу, читання, театральних постановок. Планують спільні заняття спортом у Savini Gymsports & Health. У Лабораторії мистецтва чекають латвійців у кіноклубі, для спільного читання латиських казок, підготовці вистави театру ляльок (я нещодавно про це писав). Двері відкриті!
Мені здається, це потрібно не тільки українцям, а й латвійцям, щоб нам одне одного краще розуміти. Ми потроху стаємо частиною спільного соціуму Латвії, маючи при цьому свої особливості, сильні та слабкі сторони. Ми хочемо вибудовувати спільне майбутнє з латвійцями для нас і наших дітей, незалежно від того, скільки біженців залишиться в Латвії або поїде. Стосунки, що зв'язують українців і латвійців, залишаться надовго.
Пряме спілкування, неформальна комунікація допоможе нам ще краще опанувати латиську. Крістіне впевнена, що «мова — засіб комунікації та розуміння, чого від тебе хочуть. Це також питання безпеки та виживання: звернення в поліцію, лікарню в екстреній ситуації. Українці не зможуть повноцінно жити в Латвії, не володіючи мовою, і вони це розуміють. Мова — це дуже дорогий товар». З нею згодна Саніта: «Володіння додатковою мовою — це цінність. Зростає твоя особиста конкурентоспроможність. Можливість вивчати латиську безкоштовно — це подарунок, яким треба по-розумному скористатися».
Я не знаю, які програми в якому обсязі будуть для українців наступного року. Сподіваюся, що мовні курси залишаться, як і культурна орієнтація та інтеграція в суспільство.
Точно знаю, що українцям і латвійцям треба продовжувати рух один одному назустріч і користуватися для цього всіма наданими можливостями.
