● Це — авторська версія тексту українською.
Авторскую русскую версию текста можно прочитать тут.
Tulkojums latviski pieejams šeit.
Нещодавня подія — прем'єра вистави «Пригоди сонячного зайчика» за твором українського класика дитячої літератури Всеволода Нестайка, приурочена до Дня Незалежності України 24 серпня, знову повернула відчуття свята і свіжості сприйняття. Не тільки мені, а й 300 глядачам у залі Ризького латиського товариства. «Лабораторія мистецтва», яка його представила, створена українцями в Ризі. Це непрофесійні молоді актори — школярі, студенти, які з величезним бажанням і віддачею грають на сцені. Натхненниця і керівниця — Олена Сіриченко, викладачка української мови та літератури з Києва.
«Театр там, де я, на будь-якому місці роботи. У середній школі, у Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна, я всюди створювала студії для учнів.
Завдяки театру не тільки знаходиш контакт із дітьми, а й відкриваєш їм шлях до літератури та читання. Так доносиш їм цінності нашої культури та народу.
Ми в Україні брали участь у багатьох фестивалях аматорських театрів, але, головне — це було для душі. Людина — посудина, і все залежить від того, чим ти її наповниш», — згадує Олена.
Вона переїхала до Риги в березні 2022 року, а вже у квітні пішла працювати в 45 середню школу, викладала українську мову та допомагала маленьким біженцям адаптуватися в новому мовному та освітньому середовищі. Директорка школи Байба Неймане (Baiba Neimane) одразу зрозуміла, що дітям, особливо наймолодшим, у цьому потрібна підтримка.
А вже навесні 2023 року було створено український молодіжний театр «Крок» у Ризі. У рамках проєкту Junior Achievement Latvia поставили виставу «Хто ти такий?» за мотивами сатиричної комедії відомого українського драматурга початку XX століття Миколи Куліша «Мина Мазайло». Він ішов українською з титрами латиською. Олена Сіриченко пояснює вибір п'єси: «Це знаковий твір, який розповідає смішно про важливі та цінні речі. «Хто ти такий?» — пряме звернення сина до батька, який відмовився від свого прізвища і поміняв його на російське заради кар'єри. Той відповідає — «Поки що я ніхто». Коли людина зрікається свого роду, всього рідного, то вона, власне — ніхто.
Нашим дітям і так важко далеко від дому. Нам хочеться, щоб вони залишилися українцями. Пам'ятали, якого вони роду і свою мову».
Як сам Микола Куліш — знакова і трагічна постать в українській драматургії 20-30-их років минулого століття. Писав п'єси, вірші... Представник українського «розстріляного відродження», покоління письменників, режисерів і борців за незалежність України, вбитих радянською владою. Пройшов табір на Соловках, де утримувався в суворій ізоляції, у листопаді 1937 р. був розстріляний в урочищі Сандармох Медвеж'єгорського району, Карелія. У загальній безіменній могилі там поховано близько 9 тисяч осіб, жертв сталінських репресій: фіни, росіяни, карели, українці, німці, латиші, євреї...
Одразу після показу вистави «Хто ти такий?» у квітні 2023 року, діти та батьки почали цікавитися, чи можна приєднатися до українського молодіжного театру. Це спонукало розширити діяльність — від студії до «Лабораторії мистецтва», у якій уже налічується понад 20 дітей віком від 8 до 18 років і їхня кількість постійно зростає.
Двері відкриті для всіх охочих — українців, латвійців. Адже у мистецтва величезні можливості, воно багатогранне, у ньому для всіх вистачить місця.
Здавалося б, що можна встигнути за півтора року? Багато, якщо є завзятість і бажання: на запрошення товариства Patvērums “Drošā māja” взяли участь у проєкті інтеграції, підготували й показали лялькову виставу “Три поросяти” латиською мовою за участю українських і латвійських дітей. Виступили біля Пам'ятника Свободи в Ризі 24 лютого цього року в другу річницю початку війни. До 210-річчя від Дня народження Тараса Шевченка створили та представили літературно-музичну композицію в Українському домі. Взяли участь у заходах до Дня вишиванки в латвійському парламенті, до Міжнародного дня Матері та Різдва. Було показано виставу в Національному реабілітаційному центрі Vaivari в Юрмалі, де зараз проходять лікування і оздоровлюються наші українські військовослужбовці.
«Ми допомагаємо дітям і дорослим психологічно розвантажитися і відчути себе в Латвії вдома. Для дітей це така певна мистецька терапія. Але найбільша цінність — ми згуртовуємося.
Це дає змогу за кордоном мати зв'язок зі своєю мовою, з культурою, популяризувати її у світі, допомагає українським дітям комфортно інтегруватися в латвійське суспільство через спільну творчу діяльність із латвійцями. Ми плануємо більше ставити і грати латиською мовою. Зараз «Пригоди сонячного зайчика» репетируємо латиською і сподіваємося показати виставу до Дня Незалежності Латвії 18 листопада», — розповідає Олена.
«Лабораторія мистецтва» нещодавно виграла грант Фонду інтеграції в рамках програми «Курси культурної орієнтації та інтеграційні заходи». І всі заплановані заходи обов'язково будуть разом з латвійцями: читання та інсценізації латиських казок, ляльковий театр, латиські пісні й танці, кіноклуб для старшокласників, сімейні естафети, лекції та екскурсії. Найефективніша інтеграція вдається спільно.
100 років тому Микола Куліш у п'єсі «Патетична соната» пророчо зауважив: «Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагання ідей...» Ідей свободи проти догми диктатури і жорстокості. Як показав час, на жаль, не тільки ідей.
Театр — це мистецтво і спосіб самовиразу вільних людей, і вони обов'язково переможуть у цьому протистоянні.
