Портрет на тлі війни. Володимир Іванович, який керував окупованою Новою Каховкою, але не співпрацював з окупантами

Обратите внимание: материал опубликован 1 год назад

«Людиною можна бути і на окупованій, і на неокупованій території. І негідником теж», — говорить Володимир Іванович Коваленко. Він — законний мер Нової Каховки, яку в перші ж дні війни зайняли війська РФ. Майже 5 місяців Коваленко залишався в місті та виконував обов'язки мера — і не співпрцював з окупантами.

  • Це — авторська версія тексту українською.
    Русский оригинал можно прочитать здесь.

«24 лютого о п'ятій ранку я почув вибухи — бойові дії почались. За 15 шоста я вже проводив наради з директорами комунальних підприємств, заступниками. Не було зрозуміло, що реально відбувається. Де? На якій відстані від нас? Чи йдуть оборонні бої? Я сказав комунальникам — треба забезпечити, щоб була вода, щоб було електропостачання. Керівникам лікарень сказав, щоб лікарні працювали. І всі намагалися взнати, що і де відбувається», — пригадує Коваленко.

Від Нової Каховки до Кримського перешийка, до міста Армянськ —лише 55 кілометрів. Окупанти в перший же день війни захопили Північнокримський Канал та Каховську ГЕС і підняли там свій прапор.

«Ми залишилися одні. Я з населенням. Ані поліції, ані правоохоронних структур… — розповідає Володимир Іванович. —

Місто я кинути не міг. Я ж 4 рази обирався. Як втекти з міста, якщо тут люди?»

Наприкінці першого дня війни, близько четвертої дня, Володимиру Івановичу зателефонував директор Каховської ГЕС, і попросив приїхати — виникли проблеми з черговою зміною. Там, на ГЕС, і відбулася перша зустріч Володимира Івановича з окупантами. Їхній представник знаходився у кабінеті директора ГЕС, куди зайшов Володимир Іванович: «Він розповідав, що за 3-4 дні має відбутися в країні. Зміна керівництва, будуть оголошені позачергові вибори... Почав розповідати про бандерівців, націоналістів... Я хвилин 10 я ці дурниці слухав, потім запитав “Так а питання в чому? ” Після вирішення проблеми з черговою зміною (необхідно було забезпечити нормальну, безаварійно роботу гідроелектростанції), вже на виході з Каховської ГЕС, практично на очах Володимира Івановича була розстріляна автівка з мирними цивільними. «Мій водій стояв на майданчику, всі автівки зупиняли, а ця машина не зупинилася. Навздогін відкрили вогонь. Там виявилося 5 людей, усі вони загинули — дідусь з бабусею, їх невістка та двоє онучок.

У мене на очах виїхав БТР, загріб автівку та зіштовхнув у бік... Мені потім батько цих дівчат телефонував з Херсона, тому що вони не одразу віддавали вбитих».

На третій день окупанти зайшли до робочого кабінету Володимира Івановича та запропонували співробітництво: «Ми знаємо, що ви давно працюєте в цьому місті, в місті чистота та порядок. Ми хочемо, щоб ви сиділи на своєму місці. А поруч буде наша людина, спостерігати». Коваленко відмовився: «Цього бути не може, ми з заступником зберемо свої речі та підемо працювати в інше місце. Поки на території міста будуть українські закони, я буду, як і раніше, виконувати обов'язки з управління містом. Не лізьте в цю справу, ви не розумієте, як це робити, не заважайте мені». Володимир Іванович також попросив не чіпати державні прапори на будівлі міського виконавчого комітету.

Під опікою територіальної громади знаходилися 11 населених пунктів — саме місто Нова Каховка та 10 навколишніх сіл. У тому числі два села, Кoзацьке та Веселе, на правому, західному березі  Дніпра. По ним у той час, прямо по вулицям, проходила лінія оборони.

Коваленко зі співробітниками перейшли працювати на територію комунального підприємства: «Ми залишилися без доступна до фінансів. Без ліків. Без поставок зовні. Гостро стояло питання продуктів харчування... Були зруйновані електромережі. Але з  перших днів було прийняте рішення — ніякого співробітництва, виключити практично всі контакти з окупантами. Увесь бізнес, усі магазини зачинені. Почали розмовляти, щоб хліб не зупиняли випікати. Були перебиті електричні лінії, треба було вмовити електриків, щоб вони пішли — адже народ поховався, боялися ходити — треба було переконати, щоб вони розпочали ремонт. Пів міста без світла. Почалась господарська робота.

Треба було вивозити сміття, ховати померлих, лікувати хворих. Ніхто ж не знав, як поводитися. Виходити на роботу?

Тоді треба, щоб і лікарі виходили. Ми зайнялися організацією роботи всіх соціальних послуг в абсолютно нових умовах, без будь-якого контакту з окупаційною владою». На п'ятий день з Веселого та Козацького, з правого берега, до Нової Каховки було евакуйовано близько 1200 людей: «Ми автобуси організували, на простирадлах намалювали червоні хрести, спитали дозволу перевезти їх у місто. І розташували їх у гуртожитках, а хтось до рідних пішов. Щоб вони не від холоду та голоду не померли. Тим більш, там було багато дітей».

Постачання в місто борошна, щоб випікати хліб, стало одним з першочергових завдань. Нова Каховка оточена великою кількістю населених пунктів, які жили за рахунок постачань до Нової Каховки, і треба було налагодити продаж продовольства. Бізнесмени боялися відкривати склади в непередбачуваних умовах окупації, їх треба було вмовити: «Багато хто з оптовиків вийшов, повідкривався, щоб люди з голоду не померли. Важливо було бізнес вмовити. Багато хто боявся, я казав: “Хлопці, ну ви що? А якщо медик побоїться вийти? А якщо працівник водоканалу не вийде? Ми ж не говоримо про співпрацю, ми говоримо — для наших людей!” Люди боялися! Ти потрапляєш в умови воєнні, ти ж ніколи в них не потрапляв».

Володимир Іванович пригадує: «На п'ятий день я зі своїм першим заступником їхав однією з вулиць. Вони ж оточили цілий квартал, там, де виконком розташований... Ми проґавили, що

окупант махав нам рукою — зупиніться, мовляв. Ми глянули, а він вже підіймає кулемет та стріляє по нашій автівці. Ми попадали на підлогу. Звичайно, боялися.

Потім ми вийшли, руки підняли. Я кажу — “Що ви робите? Я міський голова!” — “Звідки ми знаємо? Ми дали команду зупинитися — треба зупинятися!”. Одну жінку застрелили, яка йшла на дачу, там в неї якась птиця була, хотіла погодувати. Снайпер, прямо пострілом у серце. Убили водія водоканалу, тому що він виїхав на обгін — колона з п'яти чи шести автівок йшла, він став обганяти, його й застрелили. Ти кожен день йдеш і не розумієш, що трапиться наступної хвилини…»

Особливо гостро в перші дні постало питання ліків, наприклад, для хворих на діабет, людей, яким був необхідний гемодіаліз. Були смерті хворих, яким не змогли надати медичну допомогу: «Перший заступник сідав у автівку та їздив через блокпости за інсуліном. Возили породілля у Херсон, теж через блокпости, тому що були складні пологи...»

І з перших днів окупанти забирали «на підвал» воїнів АТО. Треба було допомагати їхнім сім'ям продуктами: «Щоденно виникала величезна кількість ситуацій, з кожним днем усе більше. Велика проблема була з пенсіями. Із 18 з половиною тисяч пенсіонерів три з половиною тисячі користувалися не картками та банкоматами, їм листоноші приносили додому гроші. Особливо люди старшого покоління. А ніякі ж гроші не могли бути завезені! Довелося знаходити шляхи. Із хлібозаводом домовилися, пенсійний фонд перерахував через Укрпошту гроші на реалізацію продуктів. Хлібозавод віддав готівку Укрпошті — і ми роздали пенсії».

Спершу в керівництво містом окупанти не втручалися. Потім поступово почали намагатися схилити до співробітництва директорів шкіл і комунальних підприємств.

У середині квітня Володимира Івановича викликали представники окупаційної влади — у його ж колишній робочий кабінет: «”Нам такі люди, як ви, потрібні. Ви повинні записати звернення до уряду Росії, щоб Нову Каховку адміністративно-територіально підпорядкували Російській Федерації”, кажуть. Я відповідаю — “У вас батько молодший за мене, судячи з вашого віку.

Мені 66-й рік іде. Ви хочете, щоб я був зрадником, щоб онуки та діти соромилися написати моє прізвище?

Я не буду жодних звернень робити”, — переказує Володимир Іванович. —

Людиною можна бути і на окупованій, і на неокупованій території. І негідником теж можна бути і там, і там».

Але настав момент, коли можливості законно виконувати обов'язки з управління містом практично вичерпались, і Володимир Іванович зрозумів, що є реальна загроза життю. Він вирішив покинути місто. Це було 15 липня: «Розповідати про те, що ти відчуваєш, коли ти йдеш містом, а назустріч тобі — рашист з автоматом на плечі… Я не хотів би, щоб хтось такий життєвий досвід мав. Це дуже важко. А скільки людей, які приходили “з підвалів”, і ми їх відправляли по різних населених пунктах, побитих, покалічених... Які потрапили туди взагалі з незрозумілих причин. Тракториста затримати, який поле обробляв. Вони побачили, що він користується GPS, щоб ряди рахувати посіяного зерна. Такі були моменти, що страшно згадувати...» — зізнається Коваленко.

Зараз Володимир Іванович Коваленко знаходиться у місті Кривий Ріг, займається організацією допомоги евакуйованим. Особливо страждають два населені пункти Нової Каховки, ті самі, розташовані на правому березі Кoзацьке та Веселе. Вони вже звільнені ЗСУ, але зараз дуже страждають від окупантів: «Їх так з боку Нової Каховки б'ють... Уявляєте, на момент звільнення у Кoзацькому було 1700 мешканців, зараз 450-500 залишилося. У Веселому така ж пропорція. Було на момент звільнення людей 900, зараз 250-300... Тому що там жити практично неможливо. Чекаємо на звільнення Лівого берега...»

Але є люди, які не виїжджають. Зараз їм завозять гуманітарну допомогу — продукти, ліки, буржуйки та дрова для обігріву: «Але вони як мішені у тирі. Бувають дні, коли це безперервно. Усі ті вулиці, які вздовж Дніпра — а від Нової Каховки до Кoзацького, через Дніпро кілометр десь усього, звідти ж усе прострілюється... На правому березі, ті будинки, що розташовані на нижніх вулицях, там дахи, як решето. Їх постійно обстрілюють з кулеметів та мінометів. І там тільки в'їжджаєш, треба швидко летіти селом, щоб не потрапити під вогонь».

Володимир Іванович із заступником їздили туди. Ті, хто залишився — в основному, люди старшого покоління, але є й діти. Не всіх вдається вмовити виїхати. У себе вдома вони чекають на мир.

Заметили ошибку? Сообщите нам о ней!

Пожалуйста, выделите в тексте соответствующий фрагмент и нажмите Ctrl+Enter.

Пожалуйста, выделите в тексте соответствующий фрагмент и нажмите Сообщить об ошибке.

По теме

Еще видео

Еще

Самое важное