ПРОГРАМА
Програма «Ми з України» виходить українською мовою щосуботи о 18:10 на Латвійському радіо 4. Починаючи з 2023 року програма виходить щоп'ятниці о 20:15. Пропозиції та запитання можна надсилати на електронну пошту [email protected].
На даний момент у Латвії персональний код отримали сорок тисяч громадян України. Більшість з них — жінки та діти.
Свідчення переселенок, які нині проживають в Латвії, зафіксовані в документальному фільмі «Життя, яке ми не обирали».
Героїнями стрічки стали: Оксана, у якої двоє дітей, пережили окупацію у Вишгородському районі Київщини; Ольга — двоє дітей, до 2014 року мешкала з родиною в Луганську, після окупації міста переїхали до Херсона, звідки також довелося виїжджати; Тетяна — двоє дітей, перебували в окупації в Херсоні; Валентина — двоє дітей, Маріуполь, пережили блокаду, окупацію; Інна з дитиною, що перебували в окупації в Херсоні; Людмила, чий будинок зруйнували, виїхала із Сєвєродонецька; Маргарита — є маленька донька, станом на 24 лютого була вагітною, виїхали з Рубіжного Луганської області.
Цей 45-хвилинний документальний фільм, в якому сім українських жінок-біженок розповіли про російську агресію, був презентований в рамках програми Ризького міжнародного кінофестивалю / Riga IFF-2022 — INDUSTRY SCREENINGS («Галузеві покази»).
Працювали над стрічкою: Інна Ковальчук (режисерка, сама півтора тижня перебувала в окупації на Київщині), Тетяна Рубан (продюсерка), а також мешканки Латвії — Олена Величко (режисерка), Юлія Кабіцина-Каб’єр (продюсерка).
Інна Ковальчук, зокрема, наголосила, що цей фільм був знятий не лише для глядачів у Латвії.
Перед творчою групою стояло завдання донести до всіх людей, яке зло несе війна. Що ніхто не застрахований від її жахіть. Щоб ті, хто ще вагається або займає нейтральну позицію зрозуміли, що війні слід голосно сказати «НІ», засудивши агресора.
Незважаючи на трагізм, у фільмі відчувається надія і віра в перемогу. Творча група має намір зняти продовження — історії цих жінок у визволеній Україні.
Отже, багато з тих фільмів, які побачимо найближчим часом, вже зняті й розпочали свій фестивальний шлях. Цими днями у польській столиці відбувся показ документального фільму про українських вимушених переселенців, які знайшли прихисток у цій країні. Подія відбулась у рамках проєкту «Свідчення війни».
«Я хочу розповісти про війну» — саме таку назву має півгодинний документальний фільм за участю українок, які з початком повномасштабної війни Росії проти України опинились у Польщі, аби вберегти життя. У фільмі також беруть участь науковці, зокрема, соціологи Польської академії наук, які працюють над проектом «Свідчення війни» і записують аудіо інтерв’ю з українськими воєнними мігрантами для архіву.
Документальний фільм у партнерстві з польським Центром Мерушевського став продовженням цього проєкту, але вже у відеоформаті — містить низку інтерв’ю з українцями, які постраждали від російської війни.
За словами координаторки проєкту «Свідчення війни», соціологині Інституту філософії та соціології Анни Вилегали,
основна мета проєкту — створити архів усних свідчень про російсько-українську війну. Цей архів у майбутньому буде відкритий для науковців, журналістів і дослідників.
Окрім того, за її словами, важливо, аби ці історії почули поляки. Команда записала майже сто інтерв’ю.
Документальний фільм «Я хочу розповісти про війну» вже доступний в YouTube. А проєкт «Свідчення війни» продовжується і сотні українців продовжують розповідати свою історію війни і тих, злочинів, які коять окупанти на українській землі.
- Наступна програма «Ми з України» лунатиме в ефірі в суботу, 5 листопада о 18:10 на хвилях Латвійського Радіо 4. Пропозиції та запитання можна надсилати на електронну пошту [email protected].
