Це — версія матеріалу українською.
Оригинал на русском — здесь.
Сергій із колегами приїхав до Латвії для того, щоб відвідати місцеві медіа, завести корисні контакти та обмінятися досвідом. Для нього це ще й можливість хоч трохи перевести дух, відключитися від звичного режиму роботи. Адже від початку повномасштабної війни українські журналісти зазнають неймовірних навантажень.
«Тактика поточного етапу війни спрямована на виснаження сторін, і люди справді виснажені.
Цього літа, під час повторного наступу російських загарбників на Харків, один із наших журналістів вирішив піти на фронт. Інша журналістка, психолог за фахом, вирішила, що вона принесе більше користі, якщо займатиметься реабілітацією військових. А кілька наших колег просто вигоріли та вирішили зробити паузу в роботі на кілька місяців», — каже Сергій.
Він розповів, як відбувається робота харківських журналістів в умовах війни: «Зараз ситуація більш-менш спокійна.
У липні було 7 ракетних ударів по місту, і ми це називаємо "небагато". Бувають дні, коли ми маємо можливість просто працювати у звичайному режимі. Але будь-якої миті ми готові до позаштатних ситуацій. У нас завжди напоготові бронежилет. У редакції завжди є черговий "кризовик"
— кризовий журналіст, який готовий будь-якої миті виїхати на місце удару».
Не так давно редакційний офіс порталу знаходився в «колодязі» між будинками. «Нам здавалося, що це місце допоможе нам у разі атаки. І справді, коли поряд був приліт, пошкоджено було багато будинків, але наш “колодязь” нас захистив», — ділиться гість «Домської площі». Щоправда, зараз редакція переїхала до іншого місця, з надійнішою інфраструктурою.
У Харкові гостро постає проблема подачі електроенергії. «З березня по липень ми мали постійні відключення електрики, і мені доводилося весь час тягати генератори, заливати їх бензином. На даху офісу ми поставили сонячні панелі, вони допомагають нам забезпечити основні потреби в електроенергії. Але нещодавно відбулося якесь перенавантаження, і панелі вийшли з ладу, зараз ми їх лагодимо».
Що ж до зв'язку, він надходить від супутника, тому працює безперебійно; Сергій сказав, що у них є три резервні канали зв'язку.
За словами Прокопенка, зараз у Харкові, де до війни проживало 1 млн 800 тис жителів, налічується близько 1 млн 100 тисяч осіб. Але структура населення дуже змінилася — не всі, хто живе у Харкові тепер, харків'яни. Тут з'явилося багато біженців, які приїхали із зон бойових дій.
«Люди їдуть, але є кластер харків'ян, які намагаються жити в місті попри все, — розповідає Сергій Прокопенко. -
Вони розуміють всі ризики, але поняття “будинок” для них безцінне. Для них це навіть важливіше за фізичну безпеку.
Час від часу ті, хто поїхав, повертаються. Нещодавно троє моїх знайомих повернулися до Харкова з евакуації, і, судячи з їхніх постів у соціальних мережах, повернення до рідного міста для них було дуже щасливою емоційною подією».
