Повне інтерв'ю дивіться тут.
Це — оригінал матеріалу українською.
Версия на русском — здесь.
Уже більше місяця у Курській області РФ триває операція Збройних сил України. Президент Зеленський заявив, що контрнаступ російської армії на Курщині йде за українським планом. У чому, на Вашу думку, полягає цей план?
Наступ українських сил в Курській області був несподіванкою для всіх: не тільки для Росії, але й для Заходу. І я думаю цей факт не можна применшувати, тому що ми бачимо достатньо потужну деміфологізацію Росії. Росії, яка виявилась неспроможною оголосити війну. Росії, яка шукає можливості, щоб якось уникнути, я б сказав, жорстких дій. Навіть погроза застосування ядерної зброї направлена більше на адресу Заходу, аніж України. Взагалі складається враження, що Курська область Путіну не дуже потрібна. Він акцентує увагу на тому, що
російські війська продовжують наступ на Покровськ. Так, цей наступ триває, але він уповільнився, і я думаю, в цьому і полягав задум українського командування.
Те, що він не зупинився повністю, свідчить про усвідомлення Росією значення цього населеного пункта: і логістичного, і дуже важливого для власне української металургії. Проте маємо розуміти, що війна триває і насправді побачити її завершення на сьогоднішній момент в нинішній її точці достатньо складно. Тобто Збройні сили України не просто контролюють десятки кілометрів у Курській області, але і розширюють там на сьогоднішній момент зону свого впливу. Хочу наголосити, що там вони діють у відповідності з нормами Міжнародного права, адже мають і моральне, і юридичне право давати відсіч у такий спосіб як вони вважають за потрібне, бо саме Україна стала жертвою агресії, а не навпаки.
Чи може операція ЗСУ на Курщині стати картою у потенційних перемовинах Києва та Москви?
Російське керівництво, наприклад, вустами Сергія Шойгу, заявило, що поки українські війська перебувають на російській території, воно ніяких переговорів вести не буде. Цікаво, що Шойгу навіть не замислюється над можливістю дзеркальної відповіді: що доки російські війська перебувають на українській території, також переговорів не буде. І я б сказав, що Росія продемонструвала, що вона не спроможна добитись перемоги бліц-кригом. Це стало зрозуміло ще на початку широкомасштабного вторгнення. Більш того,
я вважаю — хоча ця думка для багатьох може бути контраверсійною — що Україна перемогла у гібридній війні, яка тривала з 2014 по 2022 рік.
Чому? Тому що в умовах бойових дій низького ступеня інтенсивності та активного застосування Росією гібридних методів, Україна не лише зуміла вистояти, але й фактично показала, що вона зміцнює свої позиції. І Росія у лютому 2022 року була вимушена піти на більш затратний, більше важкий сценарій широкомасштабного вторгнення.
Яким може бути потенційний розвиток операції у Курській області? Чи може це бути початком більш широкої операції ЗСУ на території РФ?
Я не думаю, що українські сили будуть просто відступати з території Курщини, тому що буде якесь подібне рішення. Я думаю, що контроль над територією супротивника в сучасному світі має не лише військове, а й психологічне значення. Звичайно, що увагу світової спільноти привертає той факт, що на території Курської області є Курська атомна електростанція. І
очевидно, що Путін не хотів би, щоб склалась ситуація, що українські війська встановлять над нею контроль і примусять Путіна замислитись, чи він готовий обміняти контроль над Курською АЕС на контроль над Запорізькою АЕС,
яку, як відомо, окупували росіяни ще в березні 2022 року. Але поки що це перспектива, а не реальність, тому маємо думати над тим, що Росія буде шукати шляхи асиметричних рухів, в тому числі намагатись, можливо, захопити інші українські атомні електростанції, скажімо, рейдами спецназівців, для того щоб в цьому рівнянні контролю над АЕС супротивника поставити свої шанси і кількість станцій вище, ніж на сьогоднішній момент це є в України.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що другий Саміт миру відбудеться уже в листопаді цього року. На нього планують запросити Росію. Чи вірите ви в те, що Москва погодиться на запрошення і чого взагалі очікуєте від саміту?
Це ситуація, коли
українське керівництво насамперед змушене реагувати на очікування західних партнерів. Я думаю, це вони хочуть побачити Росію на цьому саміті миру.
Але уявити собі як це буде технічно я, чесно кажучи, не можу. Тому що якщо Росія всіма своїми силами, всіма своїми діями показує, що вона не буде домовлятись з Україною, вона буде далі вести проти України неоголошену війну, то достатньо наївно припускати, що Росія візьме участь у цьому саміті миру.
Я розумію, що на Заході є достатньо багато тих, хто хоче повернутись до business as usual з Росією, але це не значить, що це буде просто і це абсолютно не означає, що це може відбутись за рахунок України. Навпаки
я вважаю, що Україна повинна порушувати питання про демонтаж Російської Федерації.
Тому що Росія своїми злочинними діями, своїми воєнними злочинами, своєю агресією, своїм використанням ядерного шантажу поступово ставить себе за межі міжнародного права. І я думаю, що Україна має говорити про це максимально гучно.
Чому Україна досі не отримала дозвіл від західних союзників на використання західної зброї для ударів вглиб РФ?
Мені дивно, що Захід фактично відреагував на шантаж Путіна. Адже Путін заявив, що такий дозвіл по суті означатиме вступ Заходу безпосередньо у війну з Росією. Це при тому, що Росія неспроможна оголосити війну не тільки Україні, війська якої увійшли на територію Курської області. Вона не оголошувала війну і у 2008 році, коли напала на Грузію. Вона називала це «контр-терористичною операцією», або «примусом до миру», якщо хтось забув. Тобто
фактично Захід грає в парадигмі Росії. Він не наважується переступити російські, я б сказав, вже блідо-червоні лінії,
тому що в них немає яскравості, та й бути не може. Тому ми маємо максимально чітко усвідомлювати, що слабкість Заходу Росія буде використовувати постійно. І нашим західним партнерам варто було б зрозуміти, що чим більше вони підтримують Україну, чим більш активно, чим більш предметно, тим менше буде шансів, що вони самі будуть втягнуті в цю війну.
Нещодавно російський дрон-камікадзе впав на території Латвії. Далеко не вперше російські безпілотники й ракети падають на території НАТО. Чому члени альянсу не збивають ці повітряні цілі?
Я думаю, це пов’язано з позицією Сполучених Штатів, які вважають, що якщо збивати російські дрони та ракети, Північно-атлантичний альянс буде провокувати ескалацію у відносинах з Росією. І США відповідно стримують своїх європейських партнерів від більш активних дій. Це, на мою думку, грає проти інтересів Сполучених штатів, тому що ми фактично роздмухуємо можливості, самолюбство Росії. І вона, думаю, буде грати ще більше й більше.
Дрон, який опинився на території Латвії, мені видається був елементом програми дронового тиску на Білорусь, підриву позицій Олександра Лукашенка
як керівника цієї держави, який прогнозовано розраховує виграти президентські вибори у 2025 році, де в нього не буде конкурентів. Але разом з тим відсутність адекватної реакції за допомогою протиповітряної оборони на порушення повітряного простору, мені видається, підриває авторитет НАТО як блоку. Більше того, я вважаю, що
Захід, який виявився неспроможним виконати власні зобов’язання з постачання Україні снарядів, надати всі оголошені комплекси Patriot, виявився неспроможним дати дозвіл на використання далекобійної зброї, постає не в кращому світлі.
І тому, я повторюю, Україна має бути хедлайнером в процесі обговорення необхідності демонтажу Росії. Це на сьогоднішній момент, я вважаю, є абсолютно необхідним.
