У Латвії зараз працює близько 200 соціальних підприємств, на яких працюють люди з обмеженими можливостями. Або це компанії, які за допомогою бізнес-інструментів вирішують якусь екологічну чи соціальну проблему. Наприклад, працевлаштовують ув'язнених. Цього тижня до Риги приїхала українська делегація, з якою латвійський агрегатор соціальних підприємств поділився досвідом, розповіла Діана Лапкіс, керівник товариства New Door Latvia.
«У рамках цього проекту ми допомагаємо нашим українським партнерам створити нову програму, покращити якісь їхні інструменти. Були й вебінари, де наші підприємства ділилися з українськими колегами досвідом латвійських соціальних підприємців із цифровізації».
Через наслідки майже трьох років війни Україна гостро потребує працевлаштування людей з різних соціальних груп, які постраждали від бойових дій. Соціальне підприємство — це спосіб покращити якість їхнього життя, надаючи роботу та підтримуючи повноцінну участь у житті суспільства, каже Ганна Гулевська-Черниш, голова правління громадської організації Silab Ukraine:
«Ветерани, учасники бойових дій – на сьогоднішній день їх зареєстровано 1 млн осіб. Але соціологи очікують, що за кілька років зі своїми родинами їх буде 5 мільйонів людей. Дуже зростає інвалідність у країні:
лише за перші 12 місяців вторгнення у нас з'явилося нових 300 тисяч інвалідів.
І у нас на сотні тисяч інвалідів більше з'являється щороку. Буквально днями прилетіла російська ракета в інститут зв'язку. 250 поранених, у яких подвійна, потрійна ампутація — це нові люди з інвалідністю, які потребують соціалізації, інтеграції та навчання нового способу життя.
На сьогоднішній день у нас налічується 5 мільйонів офіційно внутрішньо переміщених осіб
– це люди, які втратили будинки, землю, все майно і мають з нуля розпочинати роботу. Тому соціальні підприємства активно спрямовують свою роботу саме на допомогу цим людям».
За словами Ганни Гулевської-Черниш, Україні зараз необхідно створювати обладнання, середовище, які допоможуть людям з обмеженими можливостями повноцінно жити у місті.
«Створюються підприємства, що починають виготовляти продукцію для людей з інвалідністю. Тому що нам сьогодні потрібно обладнати санаторії, лікарні, квартири пристроями, що полегшать життя та якість життя людям з інвалідністю. Їхній побут та їхнє самостійне проживання. З'являється багато центрів, які займаються фізичною та психологічною реабілітацією.
Психологи кажуть, що зараз в Україні кожен другий має ПТСР. Той постійний стрес, у якому ми живемо, — він відбивається на психічному здоров'ї»,
— каже голова товариства.
Найбільше постраждалих від війни — це чоловіки. Вони випадають із звичного соціуму, і їхнє місце займають жінки, додала Гулевська-Черниш.
«Змінюється залучення жінок до різних професій.
У Києві мерія зробила перший курс для жінок — машиністок метро. До цього це була виключно чоловіча професія. З весни також було кілька курсів для жінок-далекобійниць. Тепер це стає жіночою професією, бо чоловіки не можуть виїжджати за кордон. Жінки навчаються працювати на комбайнах, на тяжкій техніці. До супермаркету зайдеш – на навантажувачах жінки працюють! Роль та обов'язки жінок сильно розширюються».
За словами голови української делегації Ганни Гулевської-Черниш, наразі через війну попит на створення соціальних підприємств в Україні дуже великий.
«Якщо до початку військових дій на нашу стандартну інкубаційну програму для соцпідприємств-початківців подавалося від 80 до 100 заявок, то сьогодні кількість заявок сягає 300».
