Це — версія матеріалу українською.
Версия на русском — здесь.
…За столами в залах клубу Fontaine Palace сиділи групки людей — хтось спілкувався, хтось зосереджено робив презентації про побачене, щоб невдовзі розповісти іншим про враження. Всюди весело гасали і грали діти.
Товариство «Patvērums “Drošā māja”» («Притулок “Надійний дім”) невтомно організовує для допомоги біженцям різні заходи. Нещодавно завершився черговий проект. Тоді координатор по Лієпаї та Курземе Ліга Креслиня, перераховуючи плани на майбутнє, згадала і про майбутні поїздки — мовляв, «Це буде захід для налагодження дружніх відносин, спочатку рижани до нас приїдуть, восени візит у відповідь до столиці». І ось — запросила Rus.LSM.lv на «підбиття підсумків» поїздки.
«Цей захід проходить у рамках великого проекту із співфінансуванням США. Ми зібрали 66 людей, половина з Риги, половина з Лієпаї», — каже Ліга Креслиня.
«Розділили всіх на три групи, бо було задумано влаштувати одночасно три окремі екскурсії. Одна група автобусом поїхала до Карости, інша — пішки гуляла центром, третя — трамваєм поїхала в Езеркраст», — підхопила Іева Шкендере, ризький координатор проекту.
Екскурсії провели гіди з Лієпайського регіонального бюро туристичної інформації. Учасники фотографували те, що сподобалося найбільше, щоб пізніше зробити презентації та показати іншим. І пояснити, що із зображеного на конкретній фотографії привернуло увагу.
За одним із столів лієпайські українці робили презентацію. Рижани, як виявилось, побігли за сувенірами.
«Ми центром міста ходили — спочатку в Lielais dzintars, і нам, і рижанам дуже сподобалося, концертний зал приваблює формою, кольором фасаду. Потім вуличками гуляли, з архітектурою знайомилися, пройшли повз Лієпайську гімназію, про проспект Курмаяс, дізналися про музей та історію його будівлі… Рижанам — їх у нашій групі була більшість — дуже сподобалася архітектура нашого міста. Та й ми дещо вперше почули. Хоча за ці два роки місто встигли пізнати і вже стати місцевими. Нам дуже сподобалася прогулянка, а найбільша перлина — звичайно, море, всі його хотіли побачити», — розповіла Єлизавета Булах.
Юлія Калініна вже два роки живе в Ризі і кілька фраз про себе на початку нашої розмови із задоволенням сказала латиською.
«Ми з Харкова. Тиждень [на початку війни] посиділи під обстрілами та поїхали. Але у мене там батьки. Їхати не хочуть категорично, мовляв, «будинок не покинемо». Читаю новини щодня. Майже щодня зараз обстріли. Дуже погано там... Уперше до Лієпая приїхали. Ми були на екскурсії на трамвайчику, періодично виходили та йшли трохи пішки. Милувалися архітектурою, переважно дерев'яною забудовою, бачили Лієпайське озеро, море… Але дуже мало ми подивилися, хотілося більше побачити, особливо різних історичних пам'яток. Проїжджали повз собор Святого Йосипа. Наша гід, розповідаючи про нього, сказала, що він дуже гарний усередині. Треба обов'язково приїхати і подивитися. Озеро дуже гарне, ми до нього ближче підійшли, така природа!.. Море теж відрізняється від того, що ми вже в Латвії бачили. Ми часто до Вецакі їздимо до моря, і тут біля моря запах відрізняється! Він зовсім інший, і інший пісок, і рослинність не така. Звісно, дуже сподобалася поїздка, щось нове, дуже цікаво», – розповіла Юлія Калініна.
А потім почалися презентації — на екрані з'являлись краєвиди Лієпаї, звучали розповіді-враження про побачене…
«Друга частина поїздки буде восени – лієпайчани приїдуть до нас до Риги. Ми вирішили пов'язати наш захід співдружності з мистецтвом і відвідаємо Art Centre Zuzeum — знайомитимемося з сучасним мистецтвом на представлених там виставках», — розповіла Іева Шкендере.
